«Стежками Тимка Падури»: як знахідка на кладовищі вилилася у велике дослідження

Микола Купчик — історик та краєзнавець. Досліджує минуле сіл Козятинщини, а їх у нас не багато, не мало, понад 60. Серед тем, які привернули його увагу — постать Тимка Падури. Адже україно-польський поет має стосунок до нашого міста та кількох сіл Козятинського району.

Цьогоріч дослідник видав книжку «Стежками Тимка Падури». А почалося все три роки тому з вагомого відкриття, яке здійснив Микола Купчик — йому вдалося віднайти могилу поета у Махнівці.

— Знаючи про те, що могила знаходиться саме там і з описів, що то був не пам’ятник, а могильна плита, я почав шукати цю плиту, — розповідає дослідник. — Один період ми з родиною бували у Махнівці. Коли ми заїхали туди (на кладовище — авт.), шукали тривалий час. Не знайшли могилу. А вже повертаючись назад, біля самого виходу ми побачили — якась плита була присипана землею, поросла травою. Коли я розгорнув землю, ми попросили у сусідів лопату і почали розчищати і прочитали, що там було написано. Там було написано, що Томашу Падурі, пісняреві України, родаці, значить, це рідні або земляки, поклали цей камінь 1880-го року. І далі йде дата його народження і смерті.

Це відкриття спонукало Миколу Купчика ще глибше дослідити життя Тимка Падури. Хоча зробити це було не так легко, адже для того, аби зібрати інформацію, довелося звертатися навіть до бібліотек у Варшаві і Познані.

Книжку «Стежками Тимка Падури» вдалося видати завдяки проекту, організованому Медіа центром «Власно», який цьогоріч провів перший міжнародний фестиваль «Гей, соколи!» у Махнівці. Твір налічує дванадцять розділів і написаний двома мовами — українською та польською. Сам автор каже, що не мав на меті зробити з Падури ідола, просто хотів розповісти про його життя.

— Мені хотілося розповісти про цю людину, щоб люди знали про неї, — пояснює Купчик. — Тому що в інтернеті на Вікіпедії ви знайдете про Тимка Падуру, але там дуже багато помилок. Багато приписують того, що йому не властиво, приписують твори, або перекручують прізвища або дати. Довелося опрацювати масу матеріалів і архівних, і літературних, щоб прийти до цілісного твору про його особисте життя і про його творчість.

Чи справді поет написав «Гей, соколи!»?

Сьогодні, 5 грудня у Центральній районній бібліотеці провели презентацію книжки.

►Організатор і ведуча Лілія Макаревич, директор Музею історії міста

Організували захід Музей історії міста спільно з бібліотекою. У якості гостей запросили учнів училища та школи № 2.

Перед початком презентації виступив ансамбль «Подольський Квят». Вони заспівали польською відому пісню «Гей, соколи!».

Вважають, що цю композицію, що стала саундтреком до фільму Єжи Гоффмана «Вогнем і мечем», написав Тимко Падура. Хоча сам Микола Купчик каже, що це питання досить суперечливе.

— У його матеріалах і рукописах не знайдено тексту цієї пісні, тому в багатьох публікаціях ви знайдете просто, що, як правило, пісню пов’язують з ім’ям Тимоша Падури. На жаль, немає документів, щоб остаточно це підтвердити. Дослідження тривають, — каже автор книжки.

Розповів Микола Купчик і цікаві факти з біографії україно-польського поета. Народився Падура в Іллінцях, що на Вінниччині, напередодні Дня святого Томаша. Саме тому батьки дали йому ім’я Томаш, хоча сам поет називав себе Тимком.

Батько працював землеміром і маленький Тимко багато їздив з ним по селах. Саме тоді він почав цікавитися українськими піснями. Згодом були навчання у Вінниці, Кременці. Родина Тимка тим часом переїхала у Мшанець, що неподалік Махнівки.

Тимко Падура мав бурхливе життя. Він спілкувався з декабристами. Разом із графом Вацлавом Ржевуцьким намагався підняти українців на повстання проти царського режиму. Був учасником Листопадового повстання, в ході якого поляки виступили проти Царської Росії. Проте, коли повстання придушили, Тимка Падуру здала людина. в якої він шукав прихистку. Так поет потрапив до в’язниці, звідки вдалося вийти завдяки «липовій» довідці про психічне захворювання. Тоді він переїхав жити у Мшанець.

Як Падура потрапив до Козятина?

У 1856 році Тимко Падура потоваришував із Мар’яном Васютинським, нашим поміщиком, який мав маєток у селі Козятині. Довгий час поет жив у цьому будинку.

— Сам Мар’ян Васютинський не був одружений, — розповідає Микола Купчик. — У нього не було дітей, не було дружини. Але він усиновив спочатку свого племінника, потім племінницю, коли повмирали його брати. Вже Тимко Падура був літньою людиною і треба було комусь за ним доглядати. Але сестри і брати його повмирали, тому він і знайшов спокій і затишок у нас в Козятині.

Останні роки свого життя поет хворів на рак шлунку, тож йому були необхідні догляд та підтримка. Саме тому він не поїхав до Махнівки, де його родина мала маєток, а залишився у Козятині. У віці 70 років поет пішов з життя. Помер він у будинку Мар’яна Васютинського.

Коли Микола Купчик шукав інформацію про Падуру, йому трапився лист Мар’яна Васютинського, в якому він сповістив про смерть свого друга. Копію листа, написаного рукою поміщика, дослідник передав до фондів Музею історії міста разом із світлиною, на якій зображений наш поміщик. Це, до речі, перша фотографія Мар’яна Васютинського.

Показали фільм

Автора книги вітали очільники міської та районної культури, голова культурно-туристичного центру Тимка Падури Ірина Бонюк, помічник народного депутата Лілія Крилова, директор Центральної районної бібліотеки Ганна Мочарська, бібліотекар сектору краєзнавства Наталія Соляр, журналіст Петро Зарицький.

На завершення гості заходу переглянули фільм «Стежками Тимка Падури, знятий за мотивами книжки Миколи Купчика. Режисер фільму — журналістка Віта Приймак. Роль Тимка Падури зіграв Микола Гуменюк, студент Вінницького національного медичного університету. Микола Купчик допомагав знімальній групі під час зйомок і розповів про один цікавий епізод — як знімали сцену вінчання Тимка Падури із Францискою Баранською.

— Ми поїхали в Бердичів у костел кармелітів, — розповідає Купчик. — Туди не так просто зайти. Коли почали знімати цей фільм, попросили ксьондза, щоб він відтворив обряд (вінчання — авт.). Не було обручки. Використали мою. Ця робота була настільки захоплююча!

Читайте також:

У Махнівці фестиваль «Гей соколи» планують зробити щорічним
У Махнівці встановили рекорд наймасовішого виконання пісні «Гей, соколи»
Презентували документальний фільм про Тимка Падуру
 

Слідкуйте за новинами Козятина у Telegram.