П’ять фактів про вулицю Васьковського

• Васьковського — одна з головних вулиць східної частини міста, а ще — одна з найстаріших у Козятині.
• У свій час тут було залізничне училище і сквер із гарним фонтаном, та за однією з версій — вокзал.
• Що ще цікавого ми знаємо і хто такий Васьковський, чиє прізвище вулиця носить донині?

Вулиця Васьковського тягнеться вздовж залізниці, плавно перетікаючи в Джерельну, що раніше називалася Кірова. Це один з осередків залізничних підприємств, серед яких Дистанція сигналізації та зв’язку, Дирекція залізничних перевезень, що козятинчанам більш відомі як ШЧ-3 та ДН-2. І це далеко не повний перелік.

Це одна з головних вулиць «на тій стороні», як кажуть у народі. А ще одна із найстаріших. Вулиця Васьковського почала забудовуватися майже півтора століття тому. І це тоді, коли більшість центральних вулиць сучасного Козятина потопали у непролазному болоті.

У мережі ми знайшли старовинну карту міста. На ній позначені сучасний вокзал та перші будівлі Козятина. Тож можемо припустити, що вона датується між 1890–1896 роками, тому що вокзал будували протягом 1888–1889, але на карті немає будівлі сучасної школи № 2, яку звели у 1896-му.

Порівнюючи стару мапу з сучасною, ми встановили, що одній із позначок відповідає квадрат в районі вулиць Васьковсього, 9-січня та Гоголя. А саме будівлі за відомим серед козятинчан Уманським будинком.

Спірне питання

Якщо ми вже згадали про Уманський будинок, побутує думка, що він отримав свою назву від того, що колись це був вокзал Уманського напрямку.

Цей будинок дійсно старовинний і навіть старіший за наш вокзал, що видно неозброєним оком. Імовірно він — ровесник локомотивного депо, що функціонує з 1870 року. Проте чи дійсно тут був вокзал — питання спірне. Одні кажуть, що був, інші цю гіпотезу спростовують.

Уманська гілка залізниці справді колись функціонувала. Вона йшла від Козятина до Умані і проходила через цукровий завод у Махаринцях. Її побудували для потреб промисловості, адже вздовж цієї гілки був не лише наш Махаринецький, а й багато інших цукрових заводів.

Що стосується Уманського будинку, то історик Зоя Вільчинська вважає, що він вокзалом ніколи не був. Науковиця знайшла в архіві спогади козятинчанина Михайла Скоробагатого, де вказано, що Уманський будинок був житловим. У ньому мешкали працівники станції Козятин, що не вважалися елітою, але обіймали більш вищі посади. У двоповерхівці було 16 квартир і не було водопроводу.

Частина козятинчан, навпаки, вважають, що Уманський будинок колись був вокзалом. До прикладу, старожил Георгій Потін, 1938 року народження, розповідав директору Музею історії міста Лілії Макаревич, що в Уманському будинку був вокзал. Це він дізнався від своєї мами.

Деякі стверджують, що вокзал Уманського напрямку був, але в іншому будинку на Васьковського — двоповерхівці біля «круга». Чи так це — напевне не відомо, але про цю споруду теж знаємо кілька цікавих фактів.

Осередок освіти

Вищезгадана двоповерхівка біля «круга» дещо молодша за Уманський будинок, але теж старовинна.

За свідченнями старожила Георгія Потіна, у роки Першої світової війни у цій будівлі був військовий шпиталь. А ще колись тут розташовувалося залізничне училище, про що свідчить світлина, розміщена на сайті Музею історії міста, на якій зображена двоповерхівка на Васьковського із підписом російською «Козятинське залізничне училище № 2».

►Світлина з сайту Музею історії міста

Наше училище має давню історію. Це найстаріший навчальний заклад Козятина. Він функціонує з квітня 1878 року. Про це йдеться у документах Історичного архіву Санкт-Петербурга, які віднайшла історик Зоя Вільчинська.

Залізничне училище відкрили на 18 років раніше, ніж найстарішу в місті школу — школу № 2. Проте чи розташовувався заклад у приміщенні на вулиці Васьковського від самого початку — не відомо. Хоча за описом із документів будівля схожа.

«Козятинське училище на станції Козятин розташоване у двоповерховій кам’яній будівлі. Планування кімнат вищого поверху і їх призначення таке саме, як і в Київському училищі. На нижньому поверсі, окрім квартир завідуючого училищем, вчительки і службовців, є кімнати для людей, які приїжджають в училище у справах Міністерства народного просвітництва чи залізничної адміністрації. У дворі училища розведений невеликий садок», — йдеться в історичному джерелі.

Пізніше будівлю біля «круга» перетворили на гуртожиток, де мешкали учні залізничного училища.

Сквер із фонтаном

Сьогодні східна частина міста не багата на місця відпочинку, проте колись тут був навіть сквер із деревами. Розташовувався він на вулиці Васьковського біля двоповерхівки на «кругу», про яку ми розповідали вище. Нині на тому місці будівля станції Козятин.

У 30-их роках минулого століття у сквері на Васьковського поставили фонтан. Це був один із перших водограїв нашого міста. Ще один розташовувався поблизу школи № 2, на подвір’ї Вознесенської церкви, яку перетворили на Будинок піонерів.

Фонтан у сквері на Васьковського зруйнували під час Другої світової війни. Водограй біля Вознесенської церкви простояв до середини 1960-их років. Тоді знесли будівлю церкви-палацу піонерів, щоб добудувати корпуси Залізничної лікарні (сьогодні ЦРЛ).

Башта-пожежна частина

Ще одна родзинка вулиці Васьковського — водонапірна башта, якій вже понад сто років. Збудована у стилі модерн Олександром Кобелєвим, архітектором, завдяки якому у нашому місті з’явився красень-вокзал.

Цю вежу звели для того, щоб постачати водою товарну і пасажирську станції. У свій час це була не просто водонапірна вежа. За потреби вона могла виконувати функції пожежної частини, адже окрім великого резервуару для води тут був спостережний майданчик над куполом, а на першому поверсі — приміщення для пожежного обозу. Це спеціальна повозка, обладнана усім необхідним для гасіння пожежі. На такому обозі пожежники прибували на місце події.

Водонапірна вежа фактично зберегла до наших днів свій первозданний вигляд. Це добре видно, якщо порівняти старі й сучасні світлини.

Дещо змінилася лише верхівка башти, яка, мабуть, зазнала пошкоджень під час війни.

Хто такий Васьковський?

Трохи розповімо, на честь кого названа вулиця. Для цього згадаємо події, що відбувалися сто років тому. Після розпаду Російської Імперії влада на українських землях постійно мінялася, що яскраво відображено у стрічці «Весілля в Малинівці». Козятин не був виключенням. Тут у свій час керували і Центральна рада, і Директорія УНР, і німці, і більшовики. Останні хотіли вкорінитися, тому всіляко намагалися спершу прогнати війська Центральної ради, потім — Директорії.

На допомогу більшовикам у Козятинському паровознову депо збудували бронепоїзд «3-ій Інтернаціонал». Його «червоні» використовували, щоб прориватися у населені пункти і встановлювати там свою владу. Цей бронепотяг збудували під керівництвом більшовика Федора Васьковського.

►Світлина з сайту Музею історії міста

Крім того, що він керував будівництвом «3-го Інтернаціоналу», Васьковський також був головою революційного комітету станції Козятин. Ці факти наведені у книзі «Наша історія» Зої Вільчинської.

Саме на честь Федора Васьковського названа вулиця на «тій стороні».

Читайте також:

Шість фактів про вулицю Винниченка, яких ви не знали

Вулиця Січових стрільців сто років тому

Вулиця Пилипа Орлика понад сто років тому

Усі публікації про історію Козятина та району читайте тут

Слідкуйте за новинами Козятина у Telegram.