Вулиця Пилипа Орлика понад 100 років тому

• Одна з центральних вулиць, Пилипа Орлика, до революції носила назву Велика, у радянські часи — Воровського.
• У мережі є дві світлини цієї вулиці дореволюційного періоду.
• Ми спробували визначити, де зробили ці фото і що на тому місці сьогодні.
• А також зібрали низку цікавих фактів про те, як змінювалася вулиця впродовж років/

Наприкінці ХІХ століття навколо станції Козятин почало розбудовуватися нове містечко. Хоча населений пункт із такою назвою вже був — це село Козятин. Тоді воно мало статус містечка. Зазначимо, що у старих історичних джерелах Козятин згадується окремо як містечко і окремо як станція. Під станцією мається на увазі наше місто, щоправда, у зменшеному варіанті, а під містечком — село Козятин.

Село Козятин було досить віддаленим від залізничної станції. Певно тому навколо залізниці почали з’являтися вулиці.

Нинішній центр є також історичним центром нашого міста. Проте центральною вулицею у ті часи була не Героїв Майдану, як нині, а вулиця, перпендикулярна до неї — Пилипа Орлика.

До революції 1917 року ця вулиця називалася Велика (або Большая російською). Вулиця з такою назвою була не лише у Козятині. У ті часи це була стандартна назва для центральних вулиць. До прикладу, Велика була у місті Богополь (одна з частин сучасного міста Первомайськ, що у Миколаївській області).

Пилипа Орлика у ті часи була чимось на кшталт бізнес-центру. Там розташовувалося багато крамниць та дрібних підприємств. У одній зі своїх статей Лілія Макаревич, директор музею історії міста писала, що на Великій була хлібопекарня Еміш’янца (так званий «будинок грека») та синагога. А на протилежному боці вулиці, де сьогодні Міський сквер, була пожежна каланча, а поряд паслися корови. Також на цій вулиці розташовувалася аптека та будинок Скробецького. Це підтверджують і спогади Арона Кукшпана:

«Друга велика будівля — будинок Скробецького (1904-1905 роки). У цьому будинку була аптека і магазин (промтоварний магазин навпроти банку)».

Фотоательє і дві аптеки

У інтернеті є світлини старовинного Козятина дореволюційних часів. Серед фотокарток є дві, де зображена вулиця Велика.

На одній зі світлин видно, що на Пилипа Орлика були одно та двоповерхові будівлі. Якщо уважно придивитися до фотографії, видно, що тут розташовувалися аптечний склад (звідси можна зробити висновок, що аптек на цій вулиці було дві, бо будинок Скробецького мав інакший вигляд, ніж будівля, у якій був аптечний склад), магазин продажу капелюхів, галантерейний магазин, а також стовпи для ліній електропередач.

На другій світлині так само бачимо стовпи для ліній електропередач та ліхтарі для вуличного освітлення. З правого боку (та сторона, де сьогодні парк) розташовувалася майстерня А. Бірмана для ремонту швейних машинок “Зінгер” та “Вікторія”, а на іншому боці — фотоательє.

Де зробили фото?

Якщо уважно придивитися до світлин, можна побачити, що це одна й та ж частина вулиці, знята з різних ракурсів. І на першій, і на другій фотографії є три двоповерхові будівлі різної висоти, що стоять поруч, і вивіска «Аптечний склад».

Допомогти визначити місцезнаходження допоможе «будинок грека», або пекарня Еміш’янца. Ми вже згадували раніше, що цю будівлю звели на початку ХХ століття. Вона збереглася до сьогодні. Цей старовинний будинок розташований на розі вулиць Пилипа Орлика та Грушевського.

На першій світлині бачимо, що за трійкою двоповерхівок вулиця завертає вбік. Адже там бачимо кілька дерев. За деревами видніється кутовий будинок. Його планування не таке, як у «будинка Грека».

На фото №2 кутовий будинок можна роздивитися ближче. Тут бачимо, що він не лише плануванням, а й зовні не схожий на пекарню Еміш’янца. Тим паче, у цьому будинку розташовувалося фотоательє. Такий висновок ми зробили з вивіски.

Отже, перед нами перехрестя вулиці Пилипа Орлика, але точно не з вулицею Грушевського.

Пилипа Орлика, яка раніше називалася Велика, вулиця недовга. Її протяжність всього 550 метрів. Можна припустити, що у ті часи вулиця була трохи довшою, адже Винниченка була дещо ближча до залізниці, ніж зараз.

Пилипа Орлика перетинає три вулиці — Героїв Майдану, Грушевського та Стуса. Наші світлини точно не були зроблені на перехресті з Грушевського, тому що будівля на розі — не «будинок Грека». Залишається два варіанти — або перехрестя з Героїв Майдану, або зі Стуса.

Тут нам допоможе зображення плану Козятина дореволюційних років. На другій світлині ми побачили, що з того боку, де парк, були вивіски та будівлі. Отже, ця частинка була забудована.

На одному з перших планів міста на місці сучасного парку зображена Базарна площа, а забудована спорудами лише частина вулиці за парком, де сьогодні податкова та центр зайнятості. Тож можна припустити, що на світлині перехрестя з вулицею Стуса.

Це підтверджує ще один факт. Вищезгадана аптека Скробецького теж розташовувалася на Пилипа Орлика. У спогадах Арона Кукшпана йдеться про те, що вона була навпроти банку. На цій вулиці є будівля радянських часів із написом «Банк», на Пилипа Орлика, 5. Сьогодні у цьому приміщенні РАЦС і нотаріальна контора.

Ми знайшли світлину будинку Скробецького. Будівлі, схожої на цей дім, на наших старовинних фото немає.

Якого року фото?

Спробуємо визначити, коли приблизно зробили ці фото. На світлині бачимо електричні стовпи. Звідси можна зробити висновок, що фото зроблене або наприкінці ХІХ, або на початку ХХ століття. Адже, як вказано у Вікіпедії, наприкінці ХІХ століття електричне освітлення з’явилося у Києві, Житомирі, Бердичеві. Козятин у ті часи входив до Бердичівського повіту.

На звороті однієї зі світлин написи «поштова картка», «видавництво Контрагентства О. С. Суворина і К» і «фотокопія Шерер, Чабгольц і К».

Олексій Суворин, один з власників агентства, був видавцем і журналістом. Помер у 1912 році. У дореволюційні часи таких листівок з фотографіями різних міст видавали досить багато.

На нашій листівці на звороті зазначено рік видання 1913-ий. Це дає підставу стверджувати, що світлину зробили дещо раніше, бо це копія. Швидше за все, знімок зробили на рубежі ХІХ-ХХ століть.

У радянські часи

За часів СРСР Пилипа Орлика називалася Воровського. Згадку про цю вулицю знаходимо у каталозі «Козятин. Путівник» за 1979 рік.

«Сучасного вигляду надають їй (вулиці — авт.) нові житлові будинки зі світлими просторими квартирами. Тут виросли багатоповерхові споруди — універмаг «Ювілейний», Будинок побуту, ресторан «Козятин», — йдеться у джерелі.

Для тих, хто не застав радянської влади, пояснюємо — ресторан «Козятин» — це будівля біля центру зайнятості і податкової. Сьогодні тут меблевий магазин, кілька кафе та перукарня.

Біля парку тут раніше була дошка пошани. Влітку 2019 року її демонтували, залишивши лише ту частину, де розміщені фото козятинчан, загиблих в зоні проведення АТО/ООС.

«1967 року в ознаменування 50-річчя Великої Жовтневої революції на розі вулиць Воровського та Червоноармійської споруджено пам’ятний обеліск», — пишуть у каталозі.

У квітні 2012 року цей обеліск змінив своє призначення. Його перенесли на Талимонівку і встановили як знак розстріляним під час Другої світової війни військовополоненим. Тим паче, нині він би однаково потрапив під закон про декомунізацію. А на місці обеліска встановили пам’ятник чорнобильцям.

Також у ті часи на Пилипа Орлика розташовувалися районне відділення товариства «Знання», магазин №19 «Дитячий світ».

На честь кого названа вулиця?

Нині вулиця носить ім’я Пилипа Орлика. Це Гетьман війська Запорозького. Автор однієї з перших конституцій у Європі. Його збірник законів називався «Пакти та Конституції прав і вольностей Війська Запорозького» і був написаний латиницею. Вважається першою Конституцією України.

Пилип Орлик об’єднався із Карлом XII, кримськими татарами та Османською імперією у боротьбі проти Московії, але зазнав поразки.

Цю вулицю перейменували після проголошення незалежності у 90-х роках, ще до того, як це стало мейнстрімом. Адже у радянські часи вона називалася Воровського.

Вацлав Воровський - поляк за походженням, російський революціонер. Через те, що виступав проти державної політики, потрапив на заслання. Тоді познайомився з більшовиками. Його застрелив у ресторані готелю колишній білогвардієць Моріс Конраді. Його та спільника виправдали, бо суд визнав убивство справедливим актом після того, як понад 70 свідків розповіли про злочини більшовиків.

Слідкуйте за новинами Козятина у Telegram.