Приватні дослідження історії Медведівки

Найперше, спогад про село, що я встановив, так це під час війни українців з експедиційним корпусом польського війська під проводом Вишневецького, що забрело до нас, щоб поневолити та знищити здатних до опору українців в 1648 році. Що цікаво, полк козаків, що мав би боронити терени близько села, прибув з Білої Церкви. На жаль, ополячений люд, козаки, замість того, щоб битись з корпусом Вишневецького. Взнавши, з ким будуть битися, зрадили присязі і перейшли на сторону поляків або покинули і розбрелись по окрузі. Лише до 15 відсотків примкнули до загонів Максима Кривоноса.

Вишневецький отаборився в межах і околицях села, добре знав про зрадників та сили козаків. Тому розслабився. Максим Кривоніс та його син з полковником Гіря (кажуть, що вони раніше не берегли козацьких душ) в даному випадку приклали максимум сил, щоб зберегти кожного козака. Невпинно рухались, маневрували. Як тільки загони Вишневецького виходили з села до річки для переправи, вичікували та несподівано лавою атакували. Заганяли кілками кінноту в воду, де топили та добивали жовнірів. Після декількох спроб, зазнавши втрат та зрозумівши неможливість переправи, експедиційний корпус затіяв обхідний маневр, щоб обійти Махнівку з тилу зі сторони приблизно сіл Перемога та Куманівка.

Однак, їх маневр був розгаданий, тому не успішним. Козаки повністю знищили гарнізон Махнівки.

Експедиційний корпус Польського війська, зазнавши значних втрат еліти їхнього війська, залишив табір та  відступив в сторону Чуднова і Бердичева.

Тепер інша історія, яку мені повідали старожили та вихідці із села.

Історія не настільки давня, але також трагічна. Усім відомий ставок — водозабір міста — був не таким, яким він є тепер. Це були плавні, де люд, що мешкав навколо, віками ловив рибу. Раціон з якої був постійно присутній на столі.

Розвиток вузлової станції залізничної колії в Козятині та парова тяга швидко вичерпала сталий достаток води. Припинивсь або був під загрозою розвиток залізниці. Саме з таких міркувань в найтрагічніший період голодомору 1930-1933 років завершилось будівництво дамби та інших інженерних споруд. Працювали селяни голими руками, голодні і неодягнені. Саме зимою 1933 року було виконано найтяжкі роботи. Скільки померло люду з голоду та холоду, я не встановив. Однак, відомо, де захоронені полеглі на будові. Усе це, можливо, в межах села, або точно на його околицях.

З завершенням будівництва дамби, раціон риби зник зі столу селян Медведівки, оскільки водойма стала військовим об’єктом, який охороняла армія.

Що було під час окупації періоду 2-ї світової війни, є також свідчення людей, але то вже в інших публікаціях.

Слідкуйте за новинами Козятина у Telegram.