Ніби пришвартований корабель. Історія кафе «Садко»

Це вінницький «Садко». Таке саме кафе стояло до 1979 року на річці Гнилоп’ять у Махнівці

Кафе на річці Гнилоп’ять у Махнівці користувалося колись шаленою популярністю у козятинчан. Вже більше сорока років від нього немає й сліду, але й досі про нього час від часу згадують. Що це було за кафе та чим так запам'яталося?

Ідея написати історію про Комсомольський «Садко» у нас виникла недавно. Народна співачка Козятинщини Олена Пантєлєєва поділилася в Фейсбуку спогадами, як в кафе на воді її маленькою частували морозивом тато з мамою. Читачі соцмереж також згадали те дивовижне місце. 

Про історію цього закладу нам розказав корінний махнівчанин, головний тренер жіночої футбольної команди «Колос-Мрія» Микола Бабюк. Побудували у Махнівці (тоді Комсомольському) кафе «Садко» у вигляді корабля в середині 50-х років минулого століття на замовлення райспоживспілки. Спочатку військові встановили сваї на місці причалу біло-синього красеня та під доріжку від набережної до самого кафе. Потім столярі, теслярі райспоживспілки стали будувати кораблик. Коли вітрильник був готовий, його поставили на якір працівники кафе.

– Влітку з гребеня «Садка» пірнали у воду відчайдухи. Хто ногами приводнявся, а хто й головою, в надії руками шматок грунту дістати, – згадує махнівчанин. – Тільки річка була настільки глибокою, що не пам’ятаю, кому вдалося дна дістати.

Козятинчанка Ірина пам’ятає, коли була маленькою, її батьки часто возили в те кафе.

 – Для мене там були найсмачніші напої і морозиво, –  каже вона. – А батьки їздили до своєї знайомої, яка почала в 1956 році працювати в кафе кухарем. Пізніше сестра тієї кухарки, яка працювала в апараті ЦК при Генсеку Брежнєву, привезла в тодішній Комсомольск книгу «Молдова». Серед ілюстрацій молдавських краєвидів була картинка «Садко» на річці Гнилоп’ять, що в  Махнівці.

Пані Наталії з Махнівки «Садко» запам’ятався, коли вона дивилася на річку з горба вечірньою порою. Добре освітлювався сам вітрильник та мачта.

–  Складалося враження, що Гнилоп’ять річка судохідна. Природою нам дана річка, щоб на ній люди щось будували, а ми таку красу знищили, – каже пані Наталя.

— Ця споруда настільки була красива, що заради краси «Садко» потрібно було зберегти, –  каже Микола Бабюк. – Це було улюблене місце не тільки місцевих жителів, а й гостей Махнівки.

— Миколо Володимировичу, а чому, на вашу думку, той красень пішов в занепад?

— Кафе «Садко» функціонувало тільки в літню пору року. Взимку там часом господарювали далекі від культури люди. Раз підпалили його – відремонтували. Коли підпалили в друге, вже ніхто не хотів його ремонтувати. Тому що казали – той ремонт не надовго. Так той кораблик деякий час стояв без догляду. А коли робили дорогу перед Московською олімпіадою, то вирішили розібрати «Садко». Коли споруду розібрали, сваї були вкриті мохом. То було найулюбленіше місце рибалок. Там риби збиралося цілі косяки

Слідкуйте за новинами Козятина у Telegram.