Чи справді сарана загрожує Вінниччині? Експерти пояснили ситуацію

• У деяких ЗМІ та соцмережах з’явилися чутки про загрозу нашестя сарани на Вінниччині. У зв’язку з цим Держпродспоживслужба Вінницької області вирішила надати роз'яснення, щоб заспокоїти людей і пояснити, що сарана — це не завжди небезпечно.

Через чутки в ЗМІ та соцмережах про можливе нашестя сарани на Вінниччину, Держпродспоживслужба дає офіційне пояснення. Відомство заявляє, що поодинокі випадки сарани були зафіксовані в липні у деяких районах Запорізької, Херсонської та Одеської областей, але в Херсонській та Одеській областях її осередки вже знищили. У Дніпропетровській області значного поширення сарани не підтвердили.

Як відрізнити сарану від інших комах цього ряду?

Саранові належать до ряду Прямокрилі (Orthoptera), у світі відомо 27000 видів, у т.ч. в Україні спостерігається понад 200 видів прямокрилих.До цього ж ряду належать коники і цвіркуни. Усі ці комахи мають багато спільного: 

• для них характерно те, що голова причленована так, що дивиться в бік, а не вперед; 
• крил дві пари: передні більш жорсткі і використовуються як надкрила, задні більші, основний рушій в польоті; 
• задні ноги стрибального типу, через які ці комахи мають додаткову назву — стрибаючі комахи. 

Цей ряд поділяється на два підряди – коротковусі прямокрилі (Caelifera), до яких відноситься сарана, та довговусі прямокрилі (Ensifera) – до яких відносяться коники і цвіркуни. Сама назва підряду говорить про те, що сарана має короткі вусики, а коники і цвіркуни - довгі. Відрізнити комах одна від іншої здалеку досить складно. Багато хто орієнтується на колір, але зелений коник може бути і сірим, і коричневим — все залежить від його місця проживання. Більшість коників всеїдні з нахилом до хижацтва, вночі полюють на інших комах. Саранові ж живляться лише рослинною їжею, сарана володіє потужними щелепами, які дозволяють буквально згризати все, що трапляється їй на шляху. Також відмінною ознакою коників і цвіркунів є їхня здатність блискавично й високо стрибати, а також уміння створювати неповторний стрекочучий звук. Проте коники, на відміну від цвіркунів, цвіркочуть лише вдень. А ще коники здатні до польоту. Коники і цвіркуни ведуть лише поодинокий спосіб життя, а окремі види саранових можуть вести стадний спосіб життя та володіють здатністю до масового розмноження і міграції. Так як ці всі види мають багато спільного, то іноді сарану називають «короткорогими кониками»  або «коники, що рояться».

В України поширено до 20 видів саранових і ми хотіли б звернути увагу на 2 види: сарану перелітну (Locusta migratoria migratoria L) та сарану (прус) італійський (Calliptamus italicus L).

Сарана перелітна.

Основні резервації першого підвиду в Україні знаходяться в плавнях річок Дунаю, Дніпра, Дністра, Прута. Тіло велике, 3,5-5,5 см у довжину, від зеленого до бурого, вкрите дрібними бурими плямами. Є одним з найтиповіших представників сарани. Комаха існує у двох формах — поодинокій і стадній, які відрізняються між собою як за зовнішніми ознаками, так і за поведінкою і способом життя. Поодинока фаза на відміну від стадної не має перетяжки на передньоспинці, але вона здавлена з боків, її передній край кутуватий (а не закруглений, як у стадної). Задні голені в поодинокої фази яскраво-червоні, тоді як у стадної — жовтуваті. Стадна форма здійснює великі міграції групами в мільйони особин та може повністю знищувати зелену рослинність. Впродовж багатьох століть масове розмноження сарани перелітної призводило до знищення врожаю сільськогосподарських рослин у країнах Середземномор'я, Близького Сходу, Центральної Азії й Африки. 
 
Прус італійський.

Мешкає в різних біотопах. У північній частині України приурочений до легких піщаних ґрунтів і крейдяних відкладень; у степовій зоні більш поширений на полинових і полиново-злакових степах, солончаках і старих перелогах. Тіло дорослої комахи бурувато-сіре, іноді темніше чи світліше, довжиною 1,8-3,4 см. Передньогруди між передніми ногами мають характерний виступ. На передньоспинці є бокові гребні, її забарвлення однотонне. Задні крила рожеві біля основи. Задні стегна короткі та широкі, з внутрішнього боку червоні чи фіолетові. Гомілки задніх ніг червоного кольору.

Коли сарана стає небезпечною?

Саранові є звичайними представниками місцевої ентомофауни. Ці комахи зазвичай живуть осередками та лише за певних кліматичних умов можуть утворювати щільні групи, які переміщуються в пошуках кормової бази. Сарана стає небезпечною під час масового розмноження імаго стадної фази, які, збираючись у велетенські зграї можуть переміщуватися та атакувати ліси, луки та сільськогосподарські угіддя.  Ареал поширення, чисельність та шкодочинність шкідника збільшується в умовах посушливої погоди.

Як боротися з сараною?

Оскільки більшість саранових живе й розмножується на цілинних занедбаних угіддях, найефективнішими заходами є дискування, боронування або оранка восени всієї площі. Захисні заходи проти саранових необхідно проводити за чисельності шкідника, що перевищує економічний поріг шкідливості (2-5 екз./1 м²) італійського пруса, інших стадних видів саранових – 10-15 екз./1м²). За потреби — застосовувати інсектициди, що зареєстровані до використання в Україні, на основі таких діючих речовин, як лямбда-цигалотрин, тіаметоксам, люфенурон, альфа-циперметрин, хлорпірифос, циперметрин та інші. Державний реєстр пестицидів, які можна використовувати, опубліковано на сайті Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України https://mepr.gov.ua/upravlinnya-vidhodamy/derzhavnyj-reyestr-pestytsydiv....

В разі виявлення великих скупчень саранових, що перевищує 5 екз./1 м², невідкладно інформуйте управління фітосанітарної безпеки Головного управління Держпродспоживслужби у Вінницькій області за телефоном (0432) 65-91-50, 65-86-70 Пам’ятайте, що саранові є звичайними представниками ентомофауни, як і інші комахи, а загрозу для рослинності становлять лише при масовому розмноженні.

Читайте також:

Суд звільнив від відбуття покарання екс-головного інженера «Чистого міста»

Тетяна Єрмолаєва програла суд: феміда відмовила у поновленні на посаді

Слідкуйте за новинами Козятина у Telegram.