«Чи можна в лісі «врізати дуба»? Запитали стороннього мисливці за дровами

Вячеслав Гончарук

Про Махаринецький ліс написано і сказано дуже багато. Давайте заглянемо ще в один ліс, в який вже більше 20-ти років лісник заходить без пилки та порахуймо пеньки у Махаринецькому лісі і кількість повалених дерев у лісі «трикутнику»

Те, що любителі природи готові захищати в Махаринецькому лісі кожне дерево, схвалює навіть директор Козятинського райагролісу Андрій Семенюк. Однак разом з тим він каже:«Люблю людей з державницькою позицією, тільки у мене постає питання: чому активісти не йдуть до педагога і не вчать його, як навчати дітей? Чому вони не йдуть до лікаря і не вчать його, як хворих лікувати? Чому не йдуть до журналістів і не вчать їх, як статті писати? Чому не йдуть до аграрія і не вчать його, де і що сіяти?»

Ми були в Махаринецькому лісі минулого тижня три рази, востаннє у п’ятницю, 24 листопада.

З працівників лісу в цей день там не було нікого. Зате за час свого перебування ми помітили 5 чоловіків.

Відео дня

Всі вони скоріш за все були мисливцями за дровами.Троє чоловіків, побачивши нас, відразу пішли з лісу. Двоє інших сприйняли представника преси за лісника та просили дозволу у нього, щоб у лісі «врізати дуба». Такий вислів нас трохи розсмішив і ми з почуттям гумору відповіли молодшому:

— Ви ще дуже молодий, мабуть сім’ю маєте, не треба у лісі «дуба врізати».

— Та я дубову гілку від зваленого дерева хотів відрізати, — поправив себе і нас чоловік, який Дмитром назвався. Не дуже товста гілка потрібна була йому, щоб обігріти вдома дітей.

Коли чоловіки зрозуміли, що звернулися не за адресою пан Сергій пішов на інший край лісу, а Дмитро погодився бути нашим гідом.

Спочатку ми з ним говорили не про дрова, а про смітники у лісі.

За словами пана Дмитра смітники там виникли спонтанно ще коли конем їздив дядя Володя. Він більш, як 10 років тому вивіз у ліс грабарку гною і на ту купу місцеві мешканці стали виносити з дому різний непотріб. Хто викидав сміття скраю лісу, а хто відносив углиб.

— А що природолюби не мали наміру зловити когось, хто в лісі сміття викидає?

— Та кому воно треба? — відповів пан Дмитро.

— Як кому? За дерева, щоб не пиляли он, як активісти заступились.

— Так дерева то одно, а смітник, то вже інше, — каже наш співрозмовник.

Намотуючи лісом сотні метрів ми помітили, що хтось прибив до дерева цвяхом поїлку для птахів. Поїлка — це добре, тільки хіба не можна було зробити це без варварства для дерева. Тим більше таких поїлок по лісі не одна.

На галявині, де ще недавно діти і підлітки грали у футбол, місцеві облаштували зону відпочинку. Змайстрували столик з лавками. Чотири дерева там служать в якості мішені. Склювали ножами на деревах кору, що виглядають вони, як мітки лісопатолога. Три дерева-мішені на галявині засохли і пішли під сокиру.

Частими гостями у лісі є місцеві лісоруби. Якось автор цих рядків їхав з Махаринець попід ліс польовою дорогою і почув, що в лісі працює бензопилка. Коли звернув у ліс пилка затихла. Хвилин 40 я бродив лісом і крім метрівок більше нічого і нікого не бачив.

Поки був у лісі, пилка мовчала, а коли виїхав на польову дорогу, пилка знов дала знати про себе.