Багатогранна Миколаївка: історія села, що поєднує культури

• Мало хто знає, що на Вінниччині є село, історія якого тісно пов’язана з Голландією та Чехією.
• Миколаївка, заснована голландськими колоністами у XVIII столітті, згодом пережила масштабне переселення чехів, які повністю змінили обличчя цього поселення.
• Сьогодні село зберігає сліди багатого минулого, поєднуючи в собі різні культури та традиції.

«Мобілізація, голландці та чехи. Або ж: Історія села Миколаївка, що біля Козятина» — такий історичний пост опублікував Stoguno Cheval.

Наприкінці XVIII століття, а саме у 1789 році, на землях, які нині належать до України, виникло нове поселення, засноване голландськими колоністами. Ці переселенці, спочатку звільнені від військової служби, згідно з особливими умовами поселення, згодом опинилися перед дилемою.

У 1870 році царський уряд видав закон, який зобов’язував усіх підданих служити в армії. Це стало серйозною проблемою для голландських колоністів, адже вони дотримувались баптистських (насправді менонітських) вірувань, які забороняли брати до рук зброю. Не бажаючи порушувати свої релігійні принципи, колоністи ухвалили складне рішення — емігрувати до Америки.

Однак, перед тим, як залишити свої домівки, їм потрібно було знайти покупця на все поселення. Ситуація ускладнювалася ще й тим, що незадовго до цього колоністи взяли значний кредит у банку для розширення своїх земельних володінь, за який відповідала вся громада.

«Про продаж колонії дізнався Антонін Янса (Antonín Jansa), чеський управитель маєтку великого землевласника Терещенка. В березні 1874 року він разом з кількома зацікавленими особами поїхав до Голєндер оглянути колонію. Там вони склали плани всіх 37 ферм колонії та вирушили до Богемії, шукати потенційних покупців. Зацікавлених у переселенні виявилось багато, тож чехи повністю викупили колонію у голландців. Влітку 1874 року з Богемії до Росії вирушив спеціальний потяг із новими колоністами та їхніми численними родинами (понад 50 родин, близько 350 осіб). Вони прибули на місце 19 липня 1874 року. Переважно це були хлібороби, а також ремісники. Крім чехів були й німецькі родини з околиць містечка Яблонне-над-Орлиццю, — цитуємо допис. — Початково чеські колоністи вирощували пшеницю, ячмінь, розводили чорно-рябих «голландських» корів і «арабських» коней. Трохи згодом долучились до вирощення нової прибуткової культури цукрових буряків. Також займалися риборозведенням. В селі був млин (спершу вітряний, а з 1910 року дизельний [за іншими даними паровий]), колісна майстерня, столярна, клеєварня та молочарня».

Чисельність чехів у Миколаївці збільшувалася, вільної землі було мало, тож в 1900-1914 роках вони купували нові ділянки в навколишніх селах: Куманівці, Йозефівці, Михайлині, Лопатині, Еразмовці, Самгородку та інших.

«Поселенці були згуртовані і підтримували стосунки з первісною батьківщиною. Вони часто ходили один до одного в гості, а світське життя відбувалося переважно в залі, створеному з колишньої менонітської молитовної кімнати. Школа спершу була чеською, потім замість неї казенним коштом збудували більшу, але викладали в ній вже російською. Чеська мова повернулася до школи в часи Першої світової війни, коли тут викладав учитель-чех із військовополонених, — продовжує автор. — Мирне життя заможного села порушили буремні роки розбоїв після революції. За часів НЕПу колонія почала відновлюватись і знову багатіти. Проте, коли почали готувати загальну колективізацію, значна частина переселенців вирішила повернутися на батьківщину, що вони й зробили в 1929 році. Частина з тих, що лишились, була виселена в Сибір, частина розстріляна. Прибули нові жителі української національності. Проте навіть наприкінці 20 століття в багатьох родинах зберігалося усвідомлення чеського походження (і частково мова)».

Слідкуйте за новинами Козятина у Telegram.