Проводили лижну естафету, грали у хокей і купалися взимку в Водокачці

Спорткомплекс залізничного училища, 1979 рік. Сьогодні це дитячо-юнацька спортивна школа

• Пам’ятаєте спортзал «Локомотив», що вже багато років стоїть пусткою?
• А чи знали ви, що колись у ньому тренувалася футбольна команда з Вінниці?
• Зазирнемо за лаштунки спортивного життя Козятина в середині минулого століття. Розповідаємо, якими видами спорту полюбляли займатися козятинці

Фізична культура і спорт був невід’ємною частиною життя козятинців ще з часів Радянського Союзу. Чи займалися активно спортом мешканці міста залізничників до періоду Другої світової війни — нам достеменно невідомо, але точно знаємо, що у повоєнні роки, коли відбудовували місто, в Козятині з’явилися не лише нові багатоповерхівки, а й нові заклади, де місцеві мешканці проводили своє дозвілля. І це не тільки Міський будинок культури, який ми пам’ятаємо ще як кінотеатр «Мир», а й спортивні комплекси.

«Широким ставком розлилась перегорождена греблею річка Гуйва. А посеред цього сріблястого дзеркала на просторому острові розташований стадіон «Локомотив» — чудова спортивна база, улюблене місце відпочинку жителів міста.

Тут розкинувся зелений килим футбольного поля. На гаревих доріжках змагаються бігуни. Поряд волейбольний та баскетбольний майданчики. Навколо стадіону, вздовж берегів — тінисті алеї, над якими шумлять зелені крона дерев.

Є в Козятині ще один спортивний комплекс із просторим спортивним залом «Локомотив», де відбуваються змагання з важкої атлетики, волейболу, баскетболу, гімнастики, з критим плавальним басейном «Дельфін», з майданчиком для городошників», — так про спортивні комплекси міста залізничників розповідала ілюстрована брошура «Козятин. Путівник», яка побачила світ у 1979 році.

Усе завдяки Почесному громадянину міста

І стадіон, і спортзал неподалік вокзалу з’явилися у нашому місті у 60-их роках минулого століття. Створенню обидвох спортбаз сприяв Георгій Лєсков.

Молодь навряд чи чула це ім’я, але старше покоління без заперечення знає, хто це. Адже у 60-их роках минулого століття Георгій Лєсков став начальником Козятинського відділку залізниці (НОД). До цього він протягом семи років очолював Конотопський відділок залізниці.

На своїй посаді Лєсков переймався не лише роботою залізничних вузлів. Він піклувався і про те, аби створити залізничникам умови для занять фізичною культурою, тому ініціював розбудову спортивної бази обидвох міст. У Конотопі за його сприяння облаштували стадіон. А в Козятині, як ми вже писали вище, завдяки Георгію Лєскову побудували спортивну базу, до якої входили спортзал з басейном, і стадіон. Через роки залізничника удостоїли звання «Почесний громадянин міста Козятин», щоправда вже посмертно.

«Ми із задоволенням працювали на будівництві власної спортивної бази. Кожен залізничник зобов’язувався відпрацювати на об’єкті два дні. Активно підключилася до цієї справи комсомольська організація, яка проводила суботники. За три місяці ми стали господарями чудового спортивного залу, тиру», — згадував будівництво спортзалу «Локомотив» машиніст-інструктор з Козятина на прізвище Димік у «Спортивній газеті» за 1981 рік. Цю та інші публікації зі спортивної преси періоду 50-80-их років минулого століття знайшов в архівах наш земляк Дмитро Дахно, який цікавиться історією Козятина.

Для футболістів навіть акробатика і гімнастика

Це зараз у спортзалі «Локомотив» гуляє вітер, адже будівля стоїть пусткою вже більше десяти років. Приміщення довели до стану аварійності, через що його мусили закрити. Аналогічно як і з басейном. А ще якихось сорок років тому у спортзалі поруч із вокзалом вирувало життя.

«Під час волейбольних або баскетбольних чемпіонатів у залі яблуку ніде впасти. Після роботи поспішають до бази наші деповські спортсмени, їхні вболівальники. Кожен знаходить час підтримати команду», — писав машиніст-інструктор Димік, якого ми вже згадували вище.

До спортзалу «Локомотив» навідувалися не лише козятинці. Свого часу тут тренувалася футбольна команда «Локомотив» із Вінниці. Це — сучасна «Нива», яка існує з 1957 року. Команду заснували за ініціативи тодішнього очільника Південно-Західної залізниці Петра Кривоноса. Його ім’я козятинцям також знайоме — басейн «Дельфін» у нашому місті, де замість людей сьогодні плавають голуби, будували за його проєктом.

«Просторий спортивний зал козятинських залізничників одразу ж зустрів дзвоном підстрибуючих чорно-білих м’ячів. Перша зміна футболістів опрацьовувала технічні прийоми м’яча, удари по воротах.

Тренери виробили цикл тренувань з акробатики, важкої атлетики, гімнастики, баскетболу, волейболу та зимових видів спорту. Серйозному ставленню до підготовки сприяє й добра організація тренувань, чудові умови, які створили колективу козятинці, зокрема начальник козятинського відділку залізниці Лєсков», — писала «Спортивна газета» про тренування вінницької «Ниви» у 1968 році.

Займалися екстремальним спортом

Спортзал «Локомотив» був надбанням громади, адже судячи з публікацій у пресі, його будували алізничники Козятина. І це надбання ми втратили — колишній спорткомплекс повільно перетворюється на руїну. Натомість стадіону «Локомотив» пощастило більше, він функціонує досі. Це унікальний спорткомплекс Вінниччини, адже ні для кого не секрет, що саме наш стадіон єдиний з-поміж інших в області розташований на острові. Щоправда, на рукотворному, про що ми вже розповідали на шістдесяту річницю «Локомотива» — керівництво відділку залізниці дало розпорядження використати земснаряд, щоб створити заглиблення в землі, яке заповнила річка.

►Стадіон «Локомотив», 1979 рік

На стадіоні була свого часу і ковзанка, де не лише каталися на ковзанах, а й грали в хокей і навіть проводили чемпіонати Козятинського вузла, про що йдеться у спортивній пресі. Пізніше там з’явився і двоповерховий будиночок. Всередині споруди були роздягальні, кімнати для відпочинку і душові, якими користувалися спортсмени, що долучалися до змагань на стадіоні. Ініціював зведення будинку відпочинку залізничник на прізвище Уринцев, що працював у локомотивному депо. Він запропонував побудувати споруду для відпочинку ще у 1972 році, але втілили його ідею в життя дещо пізніше. Про це ми також дізналися з преси 1970-их років.

Сам Уринцев також захоплювався спортом. Він займався волейболом, грав у шахи, а взимку катався на лижах. Спортивною була і його бригада: помічник Іван Кондратюк, який працював пліч-о-пліч із Урирнцевим, став чемпіоном з важкої атлетики на спартакіаді локомотивних і вагонних депо.

Загалом же працівники усіх залізничних підприємств Козятина займалися спортом. Формували навіть цілі команди, які виступали на змаганнях. Часопис «Радянський спорт» розповідає, як у 1956 році в Козятині відбулася лижна естафета.

«До змагань долучилося більш ніж півсотні працівників паровозного депо (сучасне локомотивне депо — авт.), вагонної дільниці, служби водопостачання та училища. Пробіги були в напрямку Фастова, Бердичева, Погребища та Вінниці», — йшлося в публікації.

Взимку козятинці не лише каталися на лижах і грали в хокей, а й плавали. Не тільки у басейні «Дельфін», де на той час було тепло і затишно. Серед мешканців міста залізничників були й ті, хто полюбляв більш екстремальні умови.

«У спортзалі «Локомотив» зустрілися прихильники зимового плавання, які регулярно пірнають у воду на міському водоймищі Водокачка. Про своє захоплення і загартування розповіли М. Гречко — машиніст локомотивного депо, викладач музичної школи Р. Репало та їхні товариші», — писала «Спортивна газета» за 1987 рік.

Читайте також:

Чим заробляли на життя козятинці сто і більше років тому

На Вінниччині виявили унікальну історичну знахідку

Цікаві факти (дати) з історії школи-інтернату у Козятині. Початок