Квиток за ціною чобіт, а сидіння у вагонах — з дерева: як Козятин зустрів перший пасажирський потяг

Квиток за ціною чобіт, а сидіння у вагонах — з дерева: як Козятин зустрів перший пасажирський потяг
  • Рівно 156 років тому до Козятина прибув перший пасажирський потяг.

  • Його відправляли зі столиці під звуки оркестру, а рейки освятили перед рейсом.

  • Чому поїздку могли собі дозволити небідні люди і скільки треба було часу, щоб доїхати до моря півтора століття тому — розповідаємо цікаві факти

У неділю, 7 червня Південно-західна залізниця відзначає свій День народження. Ця подія тісно пов’язана з нашим містом, адже саме цього дня, рівно 156 років тому до станції Козятин прибув перший пасажирський потяг.

А почалося все ще у 1866 році. Саме тоді французька компанія «Деврієр і К» отримала дозвіл на будівництво залізниці, котра мала сполучити Київ та Балту — місто на Одещині. Будували цю гілку залізниці, яку згодом разом із трьома іншими об’єднають у Південно-західну, близько тридцяти тисяч осіб. Серед них були звичайні селяни та військові. 

Як відомо з книги «Південно-західна залізниця. Вчора. Сьогодні. Завтра», підряднику знадобилося лише чотири роки, щоб прокласти залізницю від Києва до Балти довжиною в 457 кілометрів. Однак така швидкість мала свої недоліки — у людей, які працювали на будівництві залізниці, були каторжні умови роботи. Крім того, використовували матеріали низької якості.

Попри усі нюанси, вже у четвер 26 травня, а за новим стилем 7 червня 1870 року з вокзалу станції Київ об 11 годині 30 хвилин рушив перший пасажирський поїзд майбутньої Південно-західної залізниці. Він попрямував до станції Бірзула. Сьогодні ми знаємо її як Подільськ (колишній Котовськ, що на Одещині).

►На фото перший вокзал у Подільську (тоді Бірзула). Світлина 1877-78 років польського фотографа Чарльза Йозефа Мігурського. Джерело фото тут

Рейс першого поїзда Південно-західної залізниці тривав майже вісімнадцять годин. До Подільська потяг прибув 8 червня о 6:27 ранку. Сьогодні щоб дістатися зі столиці до цієї станції, вам доведеться бути в дорозі лише шість годин.

Маршрут поїзда пролягав через Козятин. Тож 156 років тому, орієнтовно о 17:30 вечора наш вокзал прийняв перший пасажирський поїзд. Однак зупинився він не в звичному для нас місці, адже на той період вокзалу станції Козятин, яким ми його знаємо зараз, ще не існувало. Потяг прибув на півтора кілометра далі від цього місця. Саме там розташовувалася перша будівля вокзалу станції Козятин.

Цікаві факти про перший поїзд Південно-західної залізниці знайшов і поділився ними в соцмережах наш земляк Дмитро Дахно, який цікавиться історією Козятина. Він пише, що перед відправкою поїзда на старому київському вокзалі зібрався цілий натовп. Це були духовенство, чиновники та інженери, купці. Прийшли подивитися на перший поїзд також звичайні мешканці столиці, гімназисти і селяни з довколишніх сіл, що зовсім не дивно — для людей того часу, особливо звичайних, транспорт, який приводять в рух не коні, а парова машина, було справжньою диковинкою. До слова, перше авто на гасовому двигуні проїхалося вулицями столиці лише через двадцять сім років, що відомо зі старовинної газети «Киянин».

Та повернімося до першого поїзда Південно-західної залізниці. Перед тим, як паровоз рушив зі станції, провели молебінь, а митрополит Київський Арсеній освятив рухомий склад та рейки.  День був не простий — за даними народного календаря на 1870 рік, на 26 травня припадало Вознесіння Господнє.

Як зазначає наш земляк Дмитро Дахно, поїзд рушив зі станції Київ під звуки оркестру. Можливо, це був паровоз із німецького заводу Borsig. Це було одне з великих європейських підприємств, котрі випускали парові машини, які використовували на залізниці в російській імперії. Адже власне виробництво налагодили на Коломенському заводі лише в 1870-му. Логічно, що для відправки на Подільськ-Бірзулу використовували паровоз більш раннього виробництва.

►Паровоз заводу Борсіг. Можливо, такий був у рухомому складі першого поїзда, що прибув на станцію Козятин

Рухомий склад першого поїзда складався з пасажирських дерев’яних вагонів та поштового вагона, у якому їхала не лише кореспонденція, а й багаж. Рейс розділили на декілька ділянок. Першою стала ділянка Київ-Фастів-Козятин. У Фастові та Козятині поїзд робив зупинку. Вона була доволі тривалою, адже передбачала не лише посадку-висадку пасажирів. Зупинку робили ще й для того, аби завантажити нову партію дров, необхідних для роботи парової машини, та заправити паровоз водою. Для цього на станціях були спеціальні гідроколонки. До речі, деякі з них можна побачити у Козятині й досі.

Першими пасажирами поїзда стали купці, почесні громадяни, чиновники, інженери-будівельники. Словом, люди, що мали певний достаток. І це зовсім не дивно, враховуючи вартість квитків. У своєму дописі Дмитро Дахно наводить інформацію з офіційного поверстового тарифу на 1870 рік.,

Квиток від Києва до Козятина у вагон І класу, де були м’які сидіння, якісне освітлення та килими, коштував 4 рублі 41 копійку. Дозволити собі таку подорож могли лише чиновники найвищого рангу, дворяни та дуже заможні купці. Квиток у вагон ІІ класу, де були напівм’які сидіння, коштував 3 рублі 31 копійку. За ці кошти в той час можна було купити хорошої якості чоботи. А квиток у вагон ІІІ класу, де були жорсткі сидіння, коштував 1 рубль 84 копійки.

Для порівняння Дмитро наводить ціни на продукти: у 1870 році кілограм чорного житнього хліба коштував 5 копійок, а кілограм яловичини можна було купити за 40 копійок. Тобто, вартість квитка у вагон ІІІ класу була еквівалентна вартості 4,6 кілограмів яловичини, або майже 37 кілограмам хліба, не буханкам, адже стандартний буханець має вагу орієнтовно 400-500 грамів. Якщо порівняти із сучасними цінами, то це майже дві тисячі гривень, враховуючи дані Мінфіну щодо вартості яловичини в Україні. Погодьтеся, доволі дороге задоволення. Сьогодні проїхатися навіть у плацкарті з Києва до Козятина значно дешевше. А мова йде про вагон ІІІ класу, де були жорсткі сидіння.

 

Читайте також:

Спершу влаштовували танцювальні вечори, потім зберігали зерно, а стайню перетворили на школу — що приховують стіни старовинного маєтку у Малій Клітинці

Що спільного у Козятина і Києва?

Козятин у кольорі 150 років тому — як він міг виглядати

Коментарі

keyboard_arrow_up