Історик Зоя Вільчинська: «Нашу історичну спадщину ще треба відкрити»

Директорка Музею історії міста Лілія Макаревич розповідає біографію Віктора Іванова. Режисер фільму «За двома зайцями» народився в Козятині

До участі запросили дослідників-краєзнавців, учителів історії, бібліотечних та музейних працівників. Кожен зачитав доповідь.

Почесною гостею стала історик та краєзнавець Зоя Вільчинська. Вивчати минувшину її спонукали розповіді родичів. Бабуся розказала їй про випадки людоїдства у Верболозах та колективізацію. Коли ж почалися уроки історії, майбутня дослідниця помітила, що навчальний матеріал відрізняється від спогадів, якими з нею ділилися рідні. Тому вирішила вивчати минуле. Завдяки краєзнавиці з’явилася перша ґрунтовна праця про історію Козятина.

— З 1991 року маємо свою державу, але правдивої історії до цього часу немає, — каже Зоя Вільчинська. — Її ще треба відкрити. Наше минуле — це той кит, на якому стоїть державність. Без його розуміння або його відкидання ми не зможемо зрозуміти, хто ми. Найбільший пласт — історія малої Батьківщини. Вивчаючи минуле Козятина, я розробила свою концепцію СНІП, яка ґрунтується на системності, наступності, історизмі та патріотичності. Але потрібен час, щоб її сприйняли.

За словами історика, наразі вона готує до виходу дві нові праці — «Комуністична ідея і більшовицький експеримент в одній окремо взятій країні» і «Наше місто Козятин».

«Головне — не втопитися в надлишку інформації». Зоя Вільчинська розповіла про сучасний стан історичних досліджень

Краєзнавчі читання проходили у два етапи. Під час першого виступили представники сіл Козятинського району. Під час другого взяли слово історики та дослідники міста.

Учасники розповідали про минуле різних населених пунктів, етнічні групи та відомих історичних постатей родом з Козятинщини.

Життя одного з таких, єврейського діяча Пінтаса Красного, досліджував учитель історії Самгородоцької школи-інтернат Юрій Береза. Раніше хибно вважали, що Красний — уродженець Бердичева.

— Пінтас Красний народився у Самгородку в 1886 році, — каже історик. — 5 років він був Міністром єврейських справ в уряді директорії УНР. Довгий час його родина проживала в Козятині на вулиці Єврейській. У них була квартира в двоповерховому будинку, де вони прожили до 1919 року.

Ольга Мельникова вперше ґрунтовно дослідила історію села Козятина, яке нерозривно пов’язане з містом. За її словами, на полях поблизу села археологи знайшли залишки поселення білогрудівської культури протоплемен східних слов’ян, кургани бронзової доби і поселення трипільців. Це доводить, що територія була заселена ще в доісторичну добу.

— Перша писемна згадка про село відноситься до 1649 року, — розповідає дослідниця. — Тоді воно називалося Гуйва. Це ми знайшли у «Географічному словнику Польського королівства». Що означає це слово, вчені до цього часу не сказали. Тоді Гуйва належала до Білопільського ключа Януша Тишкевича. Під час національно-визвольної боротьби поселення зруйнували. І вже після козацьких війн село стало називатися Козятином.

Розважили учасників та гостей заходу міні-сценкою «За двома зайцями», з якою напередодні Музей історії міста виборов першість на конкурсі у Вороновиці.

Сценка «За двома зайцями». Голохвастова застали на гарячому

— Ми організували цей захід з надією на те, що інформація, представлена у доповідях наших колег та друзів, буде корисною для пізнання історії нашого краю, — каже Наталія Соляр, одна з організаторів. — Можливо цей захід сприятиме систематичному проведенню краєзнавчих читань з метою дослідження та донесення до наших співвітчизників історії малої Батьківщини.

Слідкуйте за новинами Козятина у Telegram.