Коли син і племінник пішли воювати і сам пішов до військкомату

• Микола Кіпріч народився у Кордишівці. Там він закінчив місцеву школу. Через те що добре вчився і мав дружелюбне почуття гумору навколо себе збирав багато друзів. Після школи вступив до ВУЗу та працював учителем. Коли почалася війна добровольцем пішов до військкомату. А 21 червня 2025 року Микола загинув.

Тиждень славний син України добирався додому у Якушинці звідки він пішов на війну, а вже звідти в рідне село де народився. Зустріла його громада живим коридором від в’їзду в село до храму Архистратига Михаїла. Чин похорон за загиблим Героєм провели настоятель храму отець Олексій та отець Саліпій

Після заупокійної панахиди за загиблим воїном пройшов мітинг пам’яті та жалоби

Відкрила його директор міського будинку культури Лариса Ромасько. У своєму вступному слові вона говорила, як важливо зараз не опускати руки, а всі зусилля тилу направити на допомогу нашій армії, сказала ведуча і перейшла до біографії Героя.

Микола Григорович народився 24 січня 1972 року в селі Кордишівка. У 1989 році там же закінчив школу. З перших днів свого народження рідні зрозуміли, що це росте справжній чоловік. Мама, бабуся та дідусь прививали йому любов до всього оточуючого. Миколка ріс волелюбним і залюбки допомагав по господарству, ганяв з хлопцями м’яча та бігав на риболовлю. В школі був гарним учнем і виконував всі поставлені завдання добросовісно та якісно. Відвідував секції з легкої атлетики та боротьби. Був призером шкільних та районних олімпіад. Завжди поспішав на допомогу тим кому вона була потрібна. Маючи гарне почуття гумору збирав навколо себе багато друзів. Якщо виникали якісь проблеми, то вони обов’язково вирішувались позитивно та по справедливості.

По закінченні школи вступив до Вінницького педагогічного інституту на фізико-математичний факультет. У 1994 році розпочав свою трудову діяльність у Майданській школі.

З 1 вересня 1995 року працював у Широкогребельській школі вчителем математики. З 1998 року продовжував працювати на посаді вчителя математики і праці, за сумісництвом завідувача шкільним господарством. З 15 вересня 2002 року звільнився за власним бажанням.

Останнім часом працював у Вінницькому комунальному господарстві, звідки 20 січня 2023 року був призваний на військову службу до лав ЗСУ де проходив службу у військовій частині на посаді санітара медичного пункту механізованого батальйону військової частини 22 ОМБр.

Служба проходила на Бахмутському, Сумському напрямках, брав участь в операції на Курщині.

Загинув 21 червня 2025 року у боях за незалежність України з російськими окупантами в Сумській області, Сумського району, біля населеного пункту Павлівки внаслідок атаки ворожого FPV дрону зі сторони противника, отримавши поранення несумісні з життям.

Сказала Лариса Ромасько і запросила до слова голову виконкому Козятинської міської ради Костянтина Марченка та колишнього директора Кордишівецької школи Галину Зорук.

Після їх виступів з Миколою Кіпрічем громада стала пощатися. Прощалися довго, адже провести його в останню дорогу прийшли майже всім селом.

Поховали Героя на сільському кладовищі під Гімн України та військовий салют від салютної групи

Слідкуйте за новинами Козятина у Telegram.