«На цей раз ми задоволені зустріччю і прозорістю рішень»
- В останній день вересня в залі засідань Козятинської міської ради було багатолюдно. Родини зниклих безвісті та полонених військовослужбовців прийшли до міської ради, щоб дізнатися в якій частині міста буде виділена ділянка для майбутньої забудови Алеї надії.
Головуючий на зібранні Анатолій Плахотнюк запропонував чотири локації і показав їх на моніторі. Родини зниклих безвісті військовослужбовців шляхом голосування пройшлися по всіх локаціях, де однакову кількість голосів, по 14, набрали локації біля Ощадбанку та біля танка. Між родинами виникла дискусія. Вирішили надати слово голові ініціативної групи «Безвісти зниклі – полонені» Тетяні Гуменюк.
— Моя думка — це локація «танк». По-перше дійти туди це не є проблемою, тудою їздять всі автобуси і маршрутки. Там буде більше місця. Біля ощадбанку ми не посадимо дерево, не поставимо лавочки, щоб просто посидіти. Кажуть, що біля танка Алею надії ніхто не буде бачити. Біля лікарні більше проходить людей, але в лікарню людина йде зі своїми проблемами, а не дивитися на портрети безвісті зниклих. Це моя думка, я нікого не переконую, що Алея надії має бути саме там, а ви визначайтеся. Те, що я організовую, не означає, що всі мають прийти до моєї думки, — сказала Тетяна Гуменюк.
Після повторного голосування та користь локації «танк» з умовою, що там облаштують зупинку громадського транспорту, віддали голоси 23 родини. Вісім родин проголосували за локацію біля Ощадбанка.
На Алеї надії планують посадити дерево, по обидва боки якого будуть розміщені портрети безвісти зниклих та полонених.
— Ми плануємо щоб біля дерева надії з дзвіночками стояли флагштоки, як прапор надії і прапор безвісті зниклі. Два прапори — це як крила надії, — сказала координатор групи.
Ще родини зниклих безвісті та полонених підняли питання, що на цифровому екрані будинку культури постійно йде стрічка загиблих воїнів. Родини просили, що коли йде стрічка зниклих безвісті, щоб не горіла свічка, адже їхня доля ще не ясна. Свічка може горіти біля когось живого, який ще може повернутися додому живим.
Вже на дворі співкоординатор групи Ірина показала нам, яким має бути дерево надії. У неї й запитали чи задоволені родини сьогоднішньою зустріччю?
— На цей раз і правда все добре пройшло. Сьогоднішньою зустріччю ми задоволені. — сказала пані Ірина.
