Центру матері і дитини — 10 років

У приміщенні колись розміщався “Чобіток”, потім він розвалився. Де зараз дитячий майданчик, було сміттєзвалище…

У 2007 році держава виділяла кошти на облаштування таких центрів, якщо було приміщення/ Валентина Живчик, бувши тоді радником міського голови Висоцького, стала одним з ініціаторів створення обласного центру в Козятині. Вони запропонували віддати приміщення (розруху) під Центр, який фінансуватися буде з області, а працевлаштуються жителі міста. Відремонтоване приміщення-красень зараз так і належить міській раді і, відповідно до чинного законодавства, здається в оренду.

Спочатку передбачалося, що тут будуть проживати мами з дітками від народження маляти до півтора року і вагітні жінки від восьми місяців вагітності. Але в реальності вийшло по-іншому.

— Першим клієнтом стала жінка з двома дітьми, — розповіла у інтерв’ю газеті “RIA-Козятин” директор закладу Валентина Живчик. — Одній дитині було 3 місяці, а другій 4 роки. Щоб допомогти їй виховати меншу дитину, потрібно було старшу здати в інтернат. Тому ми з першого дня в Типове положення по центр матері та дитини вносили зміни, і у нас на сьогоднішній день в центрі перебувають мами  з усіма дітьми, які є в родині, коли найменшій дитині до 1,5 року.

— Це в основному одинокі матері з усієї області?

— З усієї області, але це не обов’язково одинокі матері. Ті сім’ї, які опинилися в складних життєвих обставинах з тих чи інших причин. І доки ця складна життєва обставина не вирішиться, підопічні знаходяться у нас.

— Який механізм направлення, для того щоб перебувати в Центрі матері та дитини?

— Клопотання, дає райдержадміністрація того району, з якого прибуває підопічна з дитиною, а направлення дає обласна служба. Виходять з Центру тоді, коли проблема, що привела до нього, вирішена. Певний час ця сім’я знаходиться під супроводом соціальних служб і, коли бачать, що все у них добре, тоді знімають їх з обліку.

— Які проблеми трапляються?

— Десь 60% наших клієнтів, це дійсно діти-сироти або діти, позбавлені батьківського піклування, жертви насилля, в тому числі в сім’ї. За 10 років уже було 6 неповнолітніх мам, причому дві мами взагалі малолітні — по 13 років. Через таких підопічних ми знову вносили зміни в статут, що вони перебувають у нас до трьох років дитині… Вони навчання проходили в третій школі, поки не вирішились їх проблеми з житлом і так далі.

— Як вирішується питання з житлом?

— Ми допомагаємо. За час перебування в Центрі відсотків 25 підопічних купили власне житло. Але це не значить, що їм допомогла держава. Ми підключаємо волонтерів, благодійників, які допомагають конкретним сім’ям, конкретним людям. А крім того, ми вчимо їх жити на власні кошти. Оформляємо всі допомоги, які їм належать у держави отримати, і вчимо правильно ці кошти розподіляти.

Учимо мам основам професії. У нас навіть робочі місця інсценовані. Працює психолог, який проводить профорієнтацію і визначає – один може бути перукарем, другий може бути швачкою, третій може бути вишивальницею чи кухарем. Це саме ті професії, які дадуть змогу потім збільшити свій бюджет, адже в основному ми купуємо своїм підопічним  житло в селі, тому що в місті це надзвичайно дорого і нереально. І в селі, якщо жінка буде добре стригти, робити зачіски, то в неї завжди буде додаткова копійка. Якщо вона буде добре шити, то вона теж зможе заробляти. Дуже актуальна зараз, наприклад, професія вишивальниці, пекаря…

Ми вчимо наших мам, як збільшити доходи, якщо працювати і як зменшити витрати.

— Що вам буває потрібно і хто стає в нагоді?

— За 10-річний час існування Центру через нас пройшло 254 осіб. Взагалі Центр розрахований на 10 мам і 10 дітей, але, оскільки ми внесли зміни, то до останнього часу тут проживало 10 мам і 18 дітей,зокрема, були дві сім’ї з 5 дітьми. Старших оформили в школу №3, з якою у нас дуже добрі зв’язки, за необхідності безпосередньо в Центр матері та дитини приходили вчителі, давали абсолютно безкоштовно уроки нашим підопічним.

 Жителі міста, району знають про наш центр, багато людей допомагають, зокрема, речі приносять. Однак ми намагаємося відучити від безкоштовного, яке легко дається і внаслідок цього не ціниться.

— Які витрати покриває обласний бюджет?

— Фінансуємося з обласного бюджету, кошторис закладу на рік затверджує сесія обласної ради. Витрати всі покриті. Найбільше йде на електроенергію, тому що у нас електроопалення, бойлери, електроплити. Маємо генератор на випадок раптового відключення світла.

– Чи харчуєте ви своїх підопічних ?

-    Бувають такі випадки (2-3 на рік), коли приїжджає клієнтка, наприклад, дитина-сирота 7 місяців вагітності, їй допомог ніхто ще не призначив. Так ось, до моменту призначення соціальної допомоги, вона отримує у нас харчування. З нею складається меню, видається крупа, картопля, м’ясо та інше за рахунок нашого кошторису. І вчать її з самого початку куховарити. З кожним клієнтом працюють індивідуально, особливо з дітьми з інтернату, тому що, як правило, вони абсолютно не знають реального життя.

— Матері самі готують?

— Так. Є кухня, є необхідне обладнання, є посуд.

— А як вчите бути мамою?

— Перше, навчаємо доглядати за дитиною, що є такі гігієнічні норми, що треба робити. Обов’язково за кожним клієнтом у нас закріплений соціальний педагог і вчитель-реабілітолог. Вони називаються у нас відповідальний за ведення випадку. Тобто всі проблеми, які є у клієнтки, вона вивчає ці проблеми і каже, що їй потрібно навчитись бюджет формувати і формує, їй потрібно навчитись куховарити і т. д. Тобто з кожною займаються індивідуально. Навіть як користуватися гарячою водою, електроприладами, пральною машиною-автоматом.

— Чи виходить вашим підопічним влаштовувати особисте життя, перебуваючи в Центрі?

— З самого першого року існування закладу ми проводимо тут урочисті обряди одруження. Як правило, чоловік, що одружується, це батько дитини. Відповідальний за ведення випадку завжди володіє інформацією, чому склались такі обставини, з ким не склались стосунки. Буває, що з чоловіком, буває, з матір’ю. Запрошуємо родичів, близьких і теж проводимо роботу з ними. Якщо хочеш, щоб був результат, потрібно проводити комплексну роботу! До речі, 5 червня відбувся черговий обряд одруження. Наречена з Козятинського району вийшла заміж за батька своєї дитини.

— Чи надається юридична допомога підопічним?

— Юриста у нас немає. Дуже доречне ваше питання, тому що  у нас перебувають мами з дітьми від народження до 18 років практично, і юридичних проблем буває дуже багато, а отже юрист-консультант нам  потрібен. Ми подали відповідні пропозиції на сесію обласної ради, і впевнені, що в штаті з’явиться кваліфікований юрист.

— Скільки працівників зараз у вас?

— У нас 4 адміністратори, вони працюють цілодобово, заклад у нас відкритий, хоча вільного входу немає. Якщо говорити про фахівців, у нас їх всього три. Це психолог, соціальний педагог і реабілітолог. Є завгосп, робітник по обслуговуванню і директор.

— Нянь у вас немає?

— Ні. Сенс цього закладу: мама повинна вміти доглядати за дитиною.

— А якщо говорити про медичне обслуговування? Яким чином це організовано?

— У нас соціальний педагог, і вчитель-реабілітолог крім педагогічної освіти мають і середню медичну освіту — медсестри. Вагітна жінка, що має народжувати, береться на патронат в райлікарні і народжує в Козятині. За ними ведеться медичний нагляд і т. д.

— Хто ваші постійні волонтери?

— Допомагає одна американська компанія. Перший раз, коли до нас завітали, привезли речі, подарунки і запитали, що нам потрібно. Я їх провела по центру, показала. Нам потрібні були дитячі манежики, які згодом і отримали. Встановили, зокрема, на кухні. Щоб дитина була біля мами. Через півроку знову приїхали до нас в гості. Побачили, що сушиться їхні пелюшки, діти вдягнені у вив’язані ними речі. Фотографували все, раділи, що все стало в нагоді і використовується.

Багато допомагає благодійний фонд «Дотик Щастя», керівник якого - Богдана Володимирівна Борук. Зокрема, знаючи про те, що ми облаштували нову кухню, фонд подарував нам до 10-річчя закладу кондиціонер на кухню...

Серед волонтерів — протоієрей Анатолій Волохатий. Він і освячував це приміщення, і проводить обряди хрещення наших діток. Його син Микола — хрещений батько наших дітей — приходить і вітає своїх похресників. Священики проводять бесіди, надають благодійну допомогу.

Допомагають центру заступник головного лікаря Козятинської ЦРЛ з дитинства та пологів Надія Миколаївна Станіславчук, завідувачка дитячого відділення Козятинської ЦРЛ Тетяна Миколаївна Петричко та багато-багато інших.

— А чи бувають зустрічі випускників чи з випускниками?

— Це у нас називається зворотний зв’язок. Відповідно до норм чинного законодавства та служба, яка направляє до нас клієнта, протягом року після випуску інформує, що далі з підопічним відбувається. Крім того, звичайно, ми тримаємо зі всіма зв’язок. І вони нам дзвонять, діляться своїми радощами і проблемами. Приїжджають в основному на День захисту дітей. Спілкуються один з одним, створюють сімейні зв’язки. І це вже не ті агресивно налаштовані “їжачки”, у яких так проявлявся захист від зовнішнього світу. Це щасливі жінки, яким Центр став другою домівкою, а ми — справжньою сім’єю.

— Можна сказати, що з кожним роком ви вдосконалюєтесь?

— Звичайно, якщо при відкритті закладу нас можна було презентувати у номінації “Пристойна бідність”, то зараз  у нас номінація “Доцільність і комфорт».

За активну громадянську позицію, багаторічну тісну конструктивну співпрацю, вагому допомогу сім’ям з дітьми, які опинились у складних життєвих обставинах, та з нагоди 10-річчя закладу від Центру матері та дитини Подяку отримали: протоієрей Анатолій Волохатий, керівник благодійного фонду «Дотик щастя» Богдана Володимирівна

Борук, головний редактор газети «RIA-Козятин» Тетяна Вікторівна Лозінська, завідувачка відділу районної газети «Вісник Козятинщини» Тетяна Олександрівна Мозгова, підприємець Тарас Павлович Дибський, депутат міської ради Марина Едуардівна Гончарук, викладач християнської етики Андрій Миколайович Горниш.

Розшифровка аудіозапису інтерв’ю: Влад КІРГАН

Більше фото тут:В гостях у центрі матері та дитини

Слідкуйте за новинами Козятина у Telegram.