Наша історія: у Козятин з концертом приїжджав Микола Лисенко з хором

• Український композитор, піаніст, диригент, педагог, збирач пісенного фольклору, громадський діяч Микола Лисенко у липні 1897 р. перебував Козятині.

Наприкінці 1896 року в музично-артистичних колах Києва, до яких тоді належали, крім таких видатних музикантів, як Микола Віталійович Лисенко, корифеї української сцени  Садовський, Кропивницький, Старицький, Саксаганський, Затиркевич, Заньковецька та інші, виникла думка поширити серед людності України українську пісню, замість якої по українських селах і містах часто лунала беззмістовна або московська пісня.

Щоб здійснити ці наміри, треба було мати хор, а постійного хору Микола Віталійович не мав. Отже необхідно було його створити. Допомогла така обставина. В пізню осінь того ж таки 1896 року на концерті на  честь Т. Г. Шевченка виступав студентський хор  Київського університету, на допомогу якому у виконанні сольних місць концерту було запрошено співаків Київської - Михайлівської капели. Після переговорів з диригентом Михайлівської капели Я. М. Яциневичем і співаками хору, а також з кращими співаками інших Київських хорів й учнями співочого класу музичної школи Блюмертельда в Києві, було  вирішено створити однорідний чоловічий хор із 40 співаків. Репетиції хору почались з грудня місяця 1895 року по два рази на тиждень і продовжувались до червня 1897 р.

Було вивчено напам’ять 64 пісні. Після генеральної репетиції в залі артистичних зібрань (Рогнедінська, 9) в присутності Садовського, Кропивницького, Старицького, Саксаганського й Старицької, Заньковецької й Затиркевич товариство вирушило 1 липня 1897 року в подорож.

За планом хор мав дати по одному концерту в Умані, Бердичеві, Житомирі, Білій Церкві, Смілі, Черкасах й на Полтавщині в Золотоноші, Прилуках, Пірятині, Лубнах, Кременчуці, Полтаві. З поворотом по Дніпрі в Каневі хористи планували побувати на могилі Тараса Григоровича Шевченка і проспівати там панахиду. Але подорож продовжувалась не місяць, а місяць і 10 днів, бо на запрошення громадян деяких міст доводилося давати по два концерти. Коли приїхали до Умані - застали там українську трупу Суходольського. Приміщення для концерту не було. Отже хор взяв участь у постанові п’єси «Вечорниці», за  що на другий день в суботу у їх розпорядження було надано театр, в якому й відбувся при переповненій залі концерт.

З Умані хор вирушив через Козятин до Бердичева. В Козятині представники місцевих залізничників попросили дати їм концерт, адже чутки про подорож хору на чолі з Миколою Віталійовичем Лисенком вже пролунали по всій Україні. Хористи не змогли відмовити і виступ відбувся просто неба в присутності великої кількості жителів містечка. З Козятина хор виїхав до Бердичева, де було з огляду на численну людність та її бажання дано два концерти. Цікаво, що багато козятинчан поїхали до Бердичева, щоб ще раз насолодитись співом хору фундатора української класичної музики.

З досліджень нашого земляка,  історика, краєзнавця, пошуковця Олександра Целецького.

Лілія Макаревич, директор Музею історії міста Козятин 

Читайте також:

Студентка з Козятина зробила ролик про вокзал

Наші музейники здивували вінницького художника Олександра Никитюка автопортретом 30-річної давнини

Слідкуйте за новинами Козятина у Telegram.