З Каріною Вергелес, випускницею школи №2, ми познайомилися в залі засідань міської ради. Туди були запрошені 35 кращих випускників шкіл міста. Каріна на тій зустрічі була визнана, як гордість майбутнього. Такий титул звучить гордо.
У короткому інтерв’ю нашій газеті розповідати про себе випускниці не дуже хотілося.
— Що тут такого? — каже вона.— Я така сама, як всі випускники. Можливо, трохи менше відпочивала за інших.
— А чим любиш займатися у вільний час?
— Люблю подорожувати з друзями, вишивати нитками. Раніше ходила в музичну школу, грала на гітарі, танцювала в колективі “Зорянка АРТ”.
— Чому покинули заняття в музичній школі?
— Окрім школи, була учасницею олімпіад різного рівня — від міських етапів до всеукраїнських олімпіад та Міжнародних конкурсів. Потрібно було готуватися, щоб достойно виступити. У душі музичну школу я не покидала.
— А що дала школа, крім навчання?
— Я набиралася життєвого досвіду у виборі друзів. У школі навчили поважати старших і бути добрими. Адже людина щаслива тільки тоді, коли вона бажає щастя іншим.
— Це все дала школа?
—Так, і мої батьки Оксана Павлівна та Юрій Васильович Вергелеси. Я всім бажаю таких хороших батьків, як у мене.
— У твоєму класі два золотих медалісти і один зі срібною медаллю. Для одного класу — явище рідкісне. Це клас талантів чи вчителі генії?
— Учителі класні, а наш клас — майбутні генії.
Як стало відомо, Каріна - переможниця Всеукраїнських учнівських олімпіад з астрономії, географії, англійської мови, фізики, хімії, біології, історії, російської мови і літератури, економіки, української мови і літератури. Вона - лауреат Першої премії Міжнародного конкурсу імені Петра Яцика з української мови та Міжнародного мовно-літературного конкурсу учнівської та студентської молоді Тараса Шевченка. Коли ми запитали у неї, чи має мрію, вона відповіла, що мрія — завжди бути людиною.
— Зі школою та друзями важко розставатись?
— Зі школою — так, а з друзями будемо підтримувати зв’язок.
— Золота медаль додала впевненості чи в деякій мірі стала важкою ношею в плані завжди бути першою?
— Таку ношу можна носити, а першим повинен бути той, хто перший — так мене вчили мої батьки і вчителі.
— Що найбільше запам’яталось з випускного вечора?
— Світанок. Мабуть, тому що на сході України війна, а над нами мирне небо.
Це мало бути останнє запитання до Каріни та її відповідь змусила нас поставити їй ще одне.
— Є традиція відзнаки обмивати. Золоту медаль обмили?
— І да і ні, хто як вважає. У нас був випускний вечір...
Слідкуйте за новинами Козятина у Telegram.
№ 42 від 17 жовтня 2024
Читати номер
Виктор Ставничий