«Бачите, які гарні дівчата з Козятина?» Історичне фото та цікаві спогади про землячку

Анастасія Квітка

Світлиною середини 20-х років минулого сторіччя дівчат з Козятина поділилася козятинчанка Лариса Цимбалюк.
Разом з фото жінка поділилася цікавими фактами з життя однієї із дівчат.

— Бачите, які гарні дівчата містечка Козятин? Світлина середини 20-х років минулого сторіччя. Не знаю як звали подружку (та, що ліворуч), а от про красуню Марію, (вбрання з шикарними оборками), можу розповісти, — пише Лариса на своїй сторінці у фб

Як йдеться у дописі, Маруся народилася в сім'ї Олександра Григоровича Погуляєва в 1907 році. 8 січня — її день народження. В сім'ї слюсара було три сина і три доньки. Перепис 1926 зазначає, що жили вони на Талимонівський, (потім вулиця Клубна, потім Грибальова, наразі Сергія Гармишева). Одружилася Марія з Петром Абрамюком, як же такого красеня з великими виразними очима, не покохати. В 1928 році у молодого подружжя народилася Надійка - як же любив її батько! Кружляв з нею, наспівував. Та не судилося йому побачити як росте його донечка. Через рік Петро помирає від запалення легенів.

Марія — молода, гарна вдова. І через якійсь час біля неї починають кружляти потенційні женихі. Але її свекор Карпо Абрамюк — непохитний: «Маруську не віддамо!» Брат Петра —Павло Абрамюк в 1932 році одружується з Марією.

Відео дня

— Для мене, та для всіх, хто знав Марію Олександрівну, вона була втіленням неймовірного оптимізму, привітності, гостинності, терплячості. Ніколи не бачила, щоб вона сердилася чи дратувалася. Четверо онучок, (яких привозили в Козятин відразу після останнього шкільного дзвінка), до кожної ще й прийшла подружка, в кімнатах вереск, сміх, гармидер. Жодного зауваження, жодного окрику. Тільки усмішка і лагідність. Накормити і пригорнути. Не скаржитись.Насправді, такого мега м'якосердного характеру я в свому житті більше не зустрічала. Бажаю її правнукам Павло Загороднов Mykola Zagorodnov зустрічати побільше таких людей, як їх прабабуся Марія Олександрівна, — додає Лариса

Козятинчани оцінили такий спогад пані Лариси. Просять і надалі розповідати такі цікаві історії про життя наших мешканців.