22 червня — День пам’яті

Вийшла в поле розквітле солдатова мати.

Де цвітуть волошки і ромашки, й червонії маки.

Де на нивах широких квітують жита й колоситься пшениця.

А на травах, ранкова серебриться холодна росиця,

А у небі безкраїм жайворонки співають

Й квіти соняхів жовті, як ті сонечка сяють.

Все це радує зранену матері душу,

Та ніяка краса не загоїть ту рану глибоку,

У якої та рана на серці кривава болить,

Бо лишила на спогад жахлива війна,

Яка виривала з серця усе наймиліше,

Відібравши у неї єдиного сина,

Відібравши з сім’ї єдину дитину.

Відібравши єдину надію її.

Бо надіялась мати, сина живим дочекати.

Бо хотіла мати онуків діждатись.

Та не судилося сину порадувати матір,

Бо пішов він рідну землю захищати.

Спочивайте спокійно, хто поліг за країну.

А батькам й матерям, хай Господь надасть сили,

Щоб те горе важке пережити,

Й пам’ятати про них кожен день, щохвилини, щомиті.

Вічна пам’ять полеглим!

А живим пам’ятати про них, молитись за всіх

І продовжувати далі довго жити.

Валентина Зелінська

Слідкуйте за новинами Козятина у Telegram.