Самгородоцька громада попрощалася з Дмитром Шаповаловим

• На Вінниччині провели в останню путь Дмитра Шаповалова – захисника, що пройшов російський полон, пережив нелюдські випробування, але повернувся у стрій. 12 червня Самгородоцька громада зустріла Героя на колінах, а сьогодні, 13 червня, земляки попрощалися з воїном, який віддав своє життя за Україну.

"Чи ж думав, що так стрінуть друзі, родина? Чи ж знав, що обняти не зможе ніхто? Лиш квітами болю цвіте домовина, пробачте за цю безкінечну розлуку мою..." – цими словами болю 12 червня 2025 року Самгородоцька громада зустріла свого Героя, воїна Дмитра Шаповалова, який назавжди повернувся до рідного села Йосипівка. Сьогодні, 13 червня, земляки провели його в останню путь.

Дмитро Ігорович Шаповалов народився 22 вересня 1992 року в місті Стаханов на Луганщині. Освіту здобував у Стахановській спеціалізованій школі та професійному ліцеї, де опанував спеціальності "слюсар з ремонту автомобілів" та "водій автотранспортних засобів".

У 2010 році Дмитро був призваний на строкову службу до Збройних Сил України, а вже через рік підписав контракт. Його військова кар’єра, що охоплює понад десятиліття, була сповнена відповідальності та відданості. Він служив у військовій частині А1910 95-ої окремої десантно-штурмової бригади у Житомирі, пройшовши шлях від курсанта до головного сержанта. Дмитро обіймав посади розвідника, гранатометника, командира відділення, сержанта кулеметного взводу.

Бойовий шлях від АТО до полону та повернення у стрій

У 2014-2015 роках Дмитро брав участь в антитерористичній операції на території Донецької та Луганської областей. Серед його бойових епізодів – Генічеська і Арабатська стрілки, Добропілля, Карачун-гора біля Слов'янська і Краматорська, захоплена шахта Бутова, штурм Ясинуватої та Донецького аеропорту, виведення військових з Дебальцевого та оборона Авдіївки.

За відвагу, проявлену в боях, за врятовані життя побратимів, за стійкість і честь, Дмитро був неодноразово нагороджений. Серед його відзнак – ордени, грамоти, подяки, бойові нагороди. "Це не просто папери — це визнання того, ким він був: воїном, який завжди йшов першим, завжди тримав слово, і завжди рятував інших, ризикуючи собою", – згадують про Героя.

Після звільнення з 95-ї бригади, у 2021 році, Дмитро переїхав до Вінниці, де продовжив службу у військовій частині А1445. Він постійно прагнув нових знань та досвіду, підвищуючи свою кваліфікацію.

Напередодні повномасштабного вторгнення, 19 лютого 2022 року, Дмитро був направлений на оборону Одеси. Вже 13 березня його разом із побратимами відправили на бойове завдання у Нову Каховку на Херсонщині, під час виконання якого вони потрапили в полон.

Понад рік – з 13 березня 2022 по 26 квітня 2023 – він провів у неволі, переживши час болю, жорстокості та невідомості. Але Дмитро не зламався і вистояв.

У вересні 2023 року, як справжній воїн, Дмитро знову став до строю. Він поїхав на схід захищати державу, сказавши: "Я не знаю що робити в цивільному житті, але точно знаю що робити там".

Старший сержант, начальник радіостанції групи управління та зв'язку роти спеціальної розвідки в/ч А1445 Шаповалов Дмитро Ігорович був справжнім патріотом своєї Батьківщини, людиною, яка захищала свій дім і країну від окупанта.

Вічна пам'ять Герою

09 червня 2025 року, під час несення служби у місці тимчасового базування роти в населеному пункті Катеринівка Дніпропетровської області, зупинилося хоробре серце мужнього воїна.

"Молодий і красивий, сильний і мужній, йому б ще жити і жити, творити, будувати, створювати власну сім’ю… А війна зруйнувала все…" – з болем констатують у громаді.

В останню путь захисника України прийшли провести близькі, друзі, знайомі, побратими та вдячні земляки. У Храмі Святого Миколая села Йосипівка відбулось заупокійне богослужіння, яке очолили священники Православної церкви України протоієрей Роман Масира у співслужінні з священником Іваном Дуником.

На мітингу біля Храму сільський голова Сергій Якович Лановик, протоієрей Роман Масира, побратим та представник Координаційного центру висловили щирі співчуття родині та близьким з приводу передчасної смерті Героя.

Він віддав своє життя за те, щоб українці стрічали світанок під мирним небом та проводжали сонце під спів пташок, а не сирен.

Поховали Героя з усіма військовими почестями на Алеї Слави в селі Йосипівка. За душу Воїна піднеслися молитви, на його честь прозвучав Гімн України і військовий салют. Рідним Героя вручили Державний Прапор України.

Добрий і світлий спомин про Дмитра буде сильнішим за смерть і назавжди залишиться у памʼяті рідних, друзів та бойових побратимів. "Не забудемо! Не пробачимо! Світла памʼять Герою!" – лунало на прощанні.

Слідкуйте за новинами Козятина у Telegram.