-Робота ще не завершена, - одразу зауважує пан Олександр. – Є ескізи, начерки, маю багато задумів. Одні елементи змінюються, інші доповнюються. Але виставляти їх на загальний огляд у такому вигляді, погодьтеся, це буде неправильно. Це те само, що ви, журналіст, запропонували б читачам недописану статтю.
Як розповів дизайнер, пам’ятний знак буде одним із багатьох елементів комплексу, що вже створюють на території самого музею, а також прилеглій території та на кладовищі. Якщо вдасться реалізувати задумане, можливо, тоді вже стане менше земляків Леонтовича, які, на жаль, дотепер не знають, що це саме він створив відомий твір. Дивно чути, коли дехто безапеляційно стверджує, що «Колядку дзвонів» написали американці. Мовляв, вона ж звучить у їхніх фільмах, значить, це американський твір.
Вбили у батьківській хаті
Ідея виготовити пам’ятник всесвітньовідомій мелодії Миколи Леонтовича виникла під час роботи над реконструкцією музею композитора. Ремонт розпочали минулої осені і він триває у ці дні. Музей знаходиться у селі Марківка Теплицького району. Там проживав батько автора «Щедрика». Саме в цьому селі вбили Леонтовича, коли він приїхав на гостину до тата. Сталося це рівно 95 років тому, 10 січня. Цього числа, як і тепер, була неділя. Талановитого митця нагло застрелив у батьківській хаті чекіст на прізвище Гріщенко. Про це стало відомо у часи незалежності, коли відкрили доступ до архівів. Подробиці вбивства дослідила завідувач відділу обласного краєзнавчого музею Лариса Семенко. Похорони Леонтовича відбулися 12 січня 1921 року. У той день землю замітала снігова віхола. Нині Марківку так само засипало снігом. На той час композиту виповнилося тільки 43 роки.
Сцени з вертепу і діючі дзвіночки
-Моя пропозиція - взяти за основу пам’ятника «Шедрику» сцени з українського вертепу, - продовжує Олександр Котловий. – Зобразити усіх героїв цього Різдвяного дійства. Бо ж коли, як не на Різдво, найчастіше звучить «Щедрик»? Звичайно, не можна обійтися без дзвіночків. Вони мають бути справжні. Щоб кожен відвідувач музею при бажанні міг торкнутися їх своєю рукою і почути мелодію. Цей дзвін на подвір’ї музею буде символічним, бо нагадуватиме передзвони, що звучать у мелодії. Дзвіночки - важливий елемент скульптурної композиції. Не можна уявити композитора без нот, нотного стану у зошиті. Тобто й цей елемент варто взяти до уваги.
За словами співрозмовника, пам’ятник «Щедрику» має бути поруч або неподалік від пам’ятника самому Леонтовичу. Стверджує, що це логічно. А ще слід облаштувати місце для виступів художніх колективів. Завершальним етапом музейного комплексу має стати наступна ініціатива – проведення Різдвяних фестивалів щедрівок.
-Коли з’їжджатимуться багато виконавців, то треба буде подбати і про столи та місця для того, щоб людей пригостити, адже гостинність це наша національна риса, - наголошує Олександр Котловий. – Тобто ми не тільки ремонтуємо сам музей, ми прагнемо створити музейний комплекс. Від хати алея проляже до кладовища, де похований Микола Леонтович. До речі, могили батьків також збереглися. Тому і цим похованням має бути приділена увага.
Рояль не дали вивезти з села
Музей Леонтовича у Марківці створено не у батьківській хаті. Оселя батьків не збереглася. Для музею збудовано окреме приміщення. Кошти на його реконструкцію виділила обласна влад. Роботи розпочалися з осені минулого року і тривають дотепер.
-У нашому музеї є речі, що належали Миколі Леонтовичу, - розповідає завідувач відділу культури Теплицького району Віктор Прокопенко. – Навіть рояль зберігся. Насправді цей музичний інструмент врятували. В радянські часи його намагалися вивезти з села. Вже навіть завантажили на автомобіль. Якимось чином все-таки вдалося відстояти головну річ композитора. Якби цей епізод описати, розповідь могла б стати гарним додатком до експонату. Давно це було, ще у довоєнні роки. Але згадка збереглася. Зберігся стіл, деякі меблі з хати батька, який був місцевим священиком. Всі ці експонати знайдуть своє місце в оновленому музеї.
Завершити роботи зі створення музейного комплексу Леонтовича планують у нинішньому році – році 100-річчя з часу першого професійного виконання «Щедрика». Прозвучав він у виконанні хору Київського університету. До слова сказати, Микола Леонтович був присутнім на концерті. На той час він працював у столиці.
Під звуки «Колядки дзвонів» американці запускають космічні кораблі
Вперше «Щедрик» Леонтовича прозвучав в Америці 5 жовтня 1921 року. Тоді за океаном гастролював хор під орудою Олександра Кошиця. Твір Леонтовича прозвучав у відомому концертному залі «Карнегі-хол». Він зачарував не тільки глядачів. Сильне враження справив на представників музичної еліти. У 1936 році американець українського походження Пітер Вільговський створив англійську версію слів до мелодії «Щедрика». Мелодія нагадувала йому передзвін дзвоників і він відтворив цей образ у віршованих рядках. Саме тому мелодія утвердилася у західній культурі як «Колядка дзвонів». Дотепер її співають на Різдво у багатьох країнах світу. Американці використали її у десяти художніх фільмах, найбільш популярні з них – «Сам удома», «Гаррі Потер», «Сімейка Адамсів». «Колядка дзвонів» традиційно звучить під час чергового запуску на орбіту американських кораблів «Шатл». У 2015-му у світі визначено 17 кращих виконань «Щедрика» - від класики до рок-мелодій. Запам’ятаймо раз і назавжди: автором такої популярної мелодії є наш земляк Микола Леонтович, життя якого трагічно обірвалося у віці 43-х років. Нацбанк України випустив ювілейну монету із зображенням портрета композитора, нот та, звичайно ж, дзвіночків.
