29 січня 2018 року в с.Глухівці Козятинського району на дому померло дитя віком до 2-х місяців від народження. Особливістю смерті є те, що дитина від народження мала проблеми зі здоров’ям небезпечними для життя. Медицина це відносить до критичного розвитку дитини. Ці періоди називають критичними, або віковими кризами через підвищеної вразливості нервової системи і підвищеного ризику виникнення порушень. Якщо дитина народжується у важкому стані, що вимагає реанімації, її поміщають на спеціальний реанімаційний столик, де є все необхідне обладнання для надання первинної реанімаційної допомоги новонародженому. З цього моменту дитя набуває основні права людини.
Право вона набула але як зреалізувати його? Дитині. Тут дорослий запутується, навіть з грошима. У нашій трагедії все завершилось кінцевим моментом права на життя біологічною смертю, тобто момент, коли внаслідок припинення роботи серця відбулися необоротні процеси розпаду клітин центральної нервової системи. Складність визначення моменту виникнення права на життя полягає в тому, що народження є тривалим процесом, кожний елемент якого може бути розцінений як початок людського існування.
Кожна країна визначає момент виникнення права на життя по-своєму. Наприклад, у Франції життя людини захищається державними законами через 10 днів після зачаття, а в Данії — після 12 тижнів, в Швеції — 20. В Японії, як і в багатьох країнах, життя юридично захищено лише після народження, що так само у нас в Україні.
У короткому житті покійної дитини мали б відбутись прописані в медицині правила поведінки посадовими особами. Це від сільського голови Глухівець Амонса та місцевої медицини до міністра охорони здоров’я України.
У перинатальних центрах і багатьох великих міських / обласних пологових будинках існують такі відділення. Дитину переводять туди і вона не покидає стін пологового будинку до нормалізації стану. Але в невеликих пологових будинках і пологових відділеннях при центральних районних лікарнях відділень реанімації новонароджених немає. У них є тільки невелика палата інтенсивної терапії, де малюки не можуть залишатися довго. Тому, якщо дитина потребує тривалого лікування та реабілітації, її переводять у ВРІТН дитячої обласної або міської лікарні, на базі якої є таке відділення. Після нормалізації стану дитини для наступного етапу виходжування або реабілітації діти переводяться в спеціалізовані дитячі лікарні, де є відділення патології або другого етапу виходжування новонароджених
На жаль, покійний всього цього був позбавлений. Найперше, через недбальство сільського голови та місцевої первинної медицини, нехлюйства в їх роботі. Земля справді прийняла та покрила їх гріх депрофесіоналізма. Кажуть, мертві не мають сраму. А як покрити срам перших осіб прокуратури району та поліції, які заяву про професійну недбалість та самоусунення від виконання професійних обов’язків, що спричинили смерть дитини, зареєстрували з проявами повного правового нігілізму в Калинівській місцевій прокуратурі “відповідно до ст.3,15 Закону України від 02.10.1996 року за номером 393-96 ВР ”Про звернення громадян”. А це значить, що покрили всі можливі і неможливі норми будь-якого права і моралі навіть по відношенню до тварин а до дитини тим більше.
Дитя залишили на руках батьків, які не спроможні були дати раду дитині щоб запобігти смерті. У держчиновників такого права “сомоусуннення” немає. Це кваліфікується як злочин проти держави і людства. Газета “RIA-Козятин”, що оприлюднила факти, стала на шлях сучасного екстримізму, тобто злочину. За що будуть жорстко переслідувати. На їх милість не розраховуємо. А на сторожі коло них поставим слово.
