Василь приїхав, щоб зустрітися з рідними та пішов на війну захищати рідну землю

• Василь Пирогов мав добру душу та почуття гумору. В нашому залізничному училищі отримав фах майстра колійника, проте після строкової служби став працювати на м’ясокомбінаті. Потім робота за кордоном. Приїхав, щоб побачитись з рідними та почалася велика війна. Під Мазанівкою 13 червня 22-го був останній бій Василя. Минуло 4 роки, як він у нашій пам’яті

Народився Василь Пирогов 6 вересня 1988 року в рідних йому Іванківцях і був любим братиком у старших сестричок Ольги та Катерини. Любов і злагода між дітьми дісталася їх дорослого життя. Василь дуже любив футбол, сільську місцевість та зустрічі з друзями на природі. Коли йому потрібно було зустрітися з друзями, називав адресу сестри. Казав жартома «Олю твоя хата — моя ж дача», а Ольга завжди була рада брату, хоч самому, хоч з друзями.

Строкову мобілізацію відслужив мінометником.Тоді і гадки не мав, що військова професія йому пригодиться. Після демобілізації пішов працювати на м’ясокомбінат, якому віддав цілих 10 років. Народження доньки стала для нього новою віхою життя і щоб його Дашунька була всим забезпечена поїхав працювати за кордон. В січні, перед війною, планував побачитись з рідними, а 28-го лютого мав повернутися на роботу. Та почалася велика війна і він добровольцем пішов захищати рідну землю. Там, під Мазанівкою, 13 червня 2022 року Василь прийняв останній бій. І вже 4 роки він живе у нашій пам’яті. Живе, як Герой, який не дав дійти руському міру, де стояв він до останнього. Подвиг «Амура», таким був позивний у головного сержанта, командира мінометного взводу, мінометної батареї в/ч—А 7339 Василя Пирогова, оцінений орденом «За мужність«» ІІІ ступеня та званням почесний громадянин міста Козятин (посмертно).

На четверту річницю пам’яті Василя, першим пом`янути воїна приїхав його друг і побратим з позивним «Бумер». Приїхав віддати шану другу раненько, бо після списання з ЗСУ у нього й в суботу робочий день.

Мітинг пам’яті Василя Пирогова пройшов біля пам’ятника Героя на сільському кладовищі. Панахиду за упокій душі провели настоятель храму Іоанна Богослова отець Василь та благочинний Вінницько-Тульчинської єпархії отець Роман. В головному поминальному співі звучали тропарі та кондаки. В кінці панахиди священники благословили родину та присутніх, а церковний хор співали «Світла і вічна пам’ять».

Кум загиблого воїна Юрій згадував, як вони з Василем працювали на м’ясокомбінаті і багато чого іншого. Співчуття батькам і сестрам Героя виразив друг Василя і брат Олега Ясінського. Олег загинув в один день з Василем, 13 червня 2022 року, та похоронений на Алеї Слави міського кладовища міста Козятин. Коли духовні отці відбули по своїм церковним справам, сестри Героя Катерина з Ольгою в пам’ять про улюбленого брата запалили жовто-блакитні фаєри.

 

Слідкуйте за новинами Козятина у Telegram.