«Зв’язку не буде, йду на екскурсію», — казав «Шаман» своїй сестрі Діані

• Андрій Каленський гуртував біля себе людей, вмів домовлятися і заспокоїти. Через це його побратими дали позивний «Шаман»
• З раннього дитинства любив розбиратися в техніці. А коли напав ворог, ремонтував її для ЗСУ.
• В грудні 22-го його призвали. В липні 2023 Андрій загинув. І тільки в березні 2024 рідні змогли з ним попрощатися

Їхав Андрій з поля бою додому довгих 215 днів. Зустріла його громада 4 березня живим коридором, стоячи на колінах. Перше прощання з Героєм проходило в храмі Покрови пресвятої Богородиці. Відспівували загиблого воїна настоятель храму отець Василь, Благочинний Вінницько-Тульчинської єпархії отець Роман та настоятель Свято покровського храму села Сестринівки отець Іван.

Крім рідних і близьких до церкви прийшли сусіди Андрія та його друзі дитинства. Від сусідів стало відомо, що загиблий воїн любив техніку, а основна його риса полягала в тому, що він умів заспокоїти людину коли у неї виникла важка ситуація.

— Там вся сім’я порядних людей, що сестра Андрія Діана і його брат — також добра людина. Знаємо, що Андрій дуже Діану любив, — казали сусіди.

По завершенні заупокійної молитви траурна колона рушила на площу. Відкрила мітинг скорботи і пам’яті начальник Козятинського відділу культури міської ради Світлана Рибінська.

—Терновий вінець несе Україна. Серце кровоточить, душа рветься на шматочки. Ми живемо в стані невимовного болю і часом світ не милий від прийдешніх вбивць і своїх нікчем. Дехто запитує коли це все закінчиться. Я вже втомився. Ми не можемо і немаємо права зупинятися, тому що немає на цій землі місця нам з московитами одночасно. Вони хочуть знищити нас, тільки ми мусимо знищити ворога. Інакше вся Україна буде Бучею чи Бахмутом, — сказала ведуча і перейшла до біографії Героя.

Андрій Анатолійович народився 7 грудня 1971 року в Козятині. Навчався в 9 школі. Закінчивши наше училище пішов працювати на залізницю. Далі — робота в різних приватних фірмах, але він завжди знаходив час, щоб провідати свою сестру. Енергійний, життєрадісний, часто біля нього збиралося багато друзів. Його не потрібно було просити про допомогу, він сам її пропонував.

Коли розпочалось повномасштабне вторгнення, Андрій Анатолійович почав займатися волонтерством. Дуже любив тварин. Під час одного з виїздів знайшов песика і довго возив його з собою, допоки не знайшов йому господарів.

Його захопленням була техніка. Займався ремонтом автомобілів до війни і під час війни.

28 грудня 2022 року був призваний до Лав Збройних Сил України. Проходив навчання у Німеччині, після чого був направлений на Запорізький напрямок. Він був дуже дипломатичний та вмів домовлятися, вирішувати всі справи, за це його побратими дали йому позивний «Шаман»

Коли йшов на завдання обов’язково телефонував сестрі казав «Я йду на екскурсію, зв’язку не буде».

27 липня 2023 року стрілець-санітар 1-го механізованого відділення 1-го механізованого взводу, 1- механізованої роти, 2-го механізованого батальйону, військової частини А 4712, під час виконання бойового завдання, біля населеного пункту Роботине, Пологівського району, Запорізької області загинув. Як же довго він їхав додому.

У Андрія Анатолійовича залишились донька, син, сестра і брат, — сказала Світлана Рибінська і запросила до молитви за загиблим воїном священиків.

На площі ми зустріли однокласників Героя Ольгу та Наталію, які вчилися з загиблим воїном у школі № 9. Від них стало відомо, що Андрій був активним, завжди брав участь у заходах класу, а найбільше йому довіряли виразне читання віршів.

На мітингу скорботи і пам’яті слово мали отець Роман та очільниця міста Тетяна Єрмолаєва. Священник закликав вийти нам з пережитків бувшого Союзу, пам’ятати чим ми зобов’язані нашим захисникам та попросив у Всевишнього гідного місця для Андрія у царстві небесному.

Міський голова висловила підтримку родині загиблого воїна, закликала пам’ятати про подвиги Героїв і кожен чим тільки може допомагати ЗСУ.

Після виступів з загиблим воїном стала прощатися громада, а попрощавшись траурна колона в супроводі священиків рушила до Алеї Слави міського кладовища.

Поховали Героя з усіма почестями. Звучав Славень України та прогримів військовий салют від салютної групи.

Слідкуйте за новинами Козятина у Telegram.