Захисник України Василь Бицюк втратив здоров’я на війні.

•  Василь Бицюк народився на Іллінеччині. Там він пішов до школи. Залишившись рано без батька, став помічником мамі в догляді і вихованні своїх молодших братика й сестричку. Після школи отримав фах механізатора та відслужив строкову службу. У 1997 році з чарівною дівчиною Таїсією створив сім’ю та переїхав у Кордишівку.Коли в Україну вдерся ворог — пішов у АТО. За визволення Маріуполя отримав нагороду. Воював на різних напрямках та лікувався. Помер у шпиталі Вінниці

У суботу, 19 липня, Василя зустрічала родина та громада. Спочатку прощалися біля будинку померлого воїна. Далі траурна колона рушила до Храму Архістратига Божого Михаїла. Там настоятель храму отець Олексій, священики Валерій Кушнір та отець Володимир провели за померлим воїном чин поховання. Після відспівування на подвір’ї церкви відбувся мітинг жалоби.

Відкрила його начальник Козятинської культури Світлана Рибінська. Вона говорила, що війна принесла пошматовані долі і ворог нас вбиває тисячоліттями. Вбивав нас в Батурині під Полтавою, вбивав у Бучі. Вбивав і вбиває тому, що багатьом до цього немає діла. Натомість ми говоримо мовою агресора, ми слухаємо його пісні. Ми маємо населення з ідеологією «какая разніца». Небо дає нам мільйонний знак — одумайтесь, зупиніться, станьте нацією. 

Василь народився 6 квітня 1975 року в селі Якубівка, Іллінецького району, Вінницької області, там закінчив школу. З дитинства він був найстаршим чоловіком у сім’ї, адже його батько помер, коли Василю було дев’ять років. Тому він взяв на себе відповідальність за рідних: маму, сестру і брата, про яких завжди турбувався. Здобув освіту механізатора і працював за своєю спеціальністю.

У 1997 році Василь створив сім’ю зі своєю коханою дружиною Таїсією, і вони переїхали до Кордишівки. Разом виховували трьох дітей.

До військової служби Василь працював у воєнізованій охороні в Кордишівці. У 2016 році він підписав контракт у Бердичівській військовій частині. Обіймав посаду начальника 1 групи зберігання пального та мастильних матеріалів групи зберігання мастильних матеріалів військової частини А—2927. За обов’язками служби часто виїжджав в гарячі точки фронту.

24 лютого 2022 року, на початку повномасштабного вторгнення, Василь перебував у Краматорську. Пізніше він долучився до Харківського та Донецького напрямку. Бойові дії виснажували його організм, і він почав хворіти, але не звертав на це уваги, продовжуючи виконувати завдання. Товариші по службі дуже тепло відгукувалися про нього.

17 липня 2025 року, перебуваючи у Вінницькій міській клінічній лікарні, старший солдат Василь Дмитрович Бицюк, помер. Оперативні втручання та зусилля лікарів були марними. Він відійшов у небо, — сказала Світлана Рибінська та запросила до слова настоятеля храму святих первоверховних апостолів Петра і Павла митрофорного протоієрея Валерія Кушніра,

керуючого справами виконкому Костянтина Марченка та командира військової частини, де служив Василь Бицюк, полковника Олега Челюкіна. Виступаючі висловили співчуття родині.

В громаді існує думка, що про Василя за роботою, службою і домашніми хлопотами в селі і чутно не було. Настільки він був домашнім і заклопотаний сім’єю.

Після виступів з померлим воїном стали прощатися. Прощалися довго, адже віддати йому шану зійшлося майже все село.

— Його слова були твердими та непохитними. Він був надзвичайно організованим та рішучим, умів розв’язувати проблеми. Водночас був добрим, чуйним та чутливим, — сказала Світлана Рибінська закриваючи мітинг.

Поховали Василя Бицюна на кладовищі в Кордишівці.

Слідкуйте за новинами Козятина у Telegram.