За день до загибелі «Маестро» через друзів купив і подарував коханій орхідею

Вячеслав Гончарук

Він народився в Криму та переїхав жити в Козятин. Закінчив наше училище і працював провідником. Потім строкова служба у військовій частині з’язку.
Після демобілізації працював ПЕМ (поїзний електромеханік) Коли вдерся на нашу землю ворожий чобіт пішов захищати Україну.
Пройшов багато гарячих точок, а під Суджею загинув від КАБа

Ще о 5.50. 17 вересня начальник радіостанції радіовзводу Олександр Каверзін написав рідним «Ніч була гаряча», а о 10.25 рідні отримали повідомлення з військової частини. «Начальник радіостанції радіозв’язку радіо роти батальйону зв’язку В/Ч— 0415 в наслідок авіаційного удару керованої авіабомби в населеному пункті Дар’їно рашистської федерації загинув»

П’ять днів Олександр добирався додому. Сумський напрямок гарячий і день, і вночі, кожен захисник України на цьому напрямку на рахунку. Проте командування В/Ч прийняло рішення, що будуть відмінусовувати орків меншими силами, а провести в останню дорогу славного мають їхати побратими. Було їх близько 30. Разом з воїнами Сумського напрямку приїхав до нашого міста військовий капелан військової частини отець Роман. Саме він пішов назустріч траурному кортежу і співаючи молитву повернувся, очоливши процесію.

Відео дня

Зустріли Героя на колінах рідні, близькі, брат воїна, дружина Героя Юлія і тітка Валентина, яку в родинному колі називали мамою Валею. Рідна мама Олександра померла, ще коли Саша був хлопцем. Через велику любов до племінника назвали її мамою Валею. Від неї стало відомо, що за пару днів до загибели їй приснився віщий сон. Тільки ми не будемо його переповідати, адже вона розповіла його тільки близьким.

Побратим з позивним «Фенікс» розповів, що «Маестро» був тим самим воїном, на якого можна було покластися у всьому. Він був доброю людиною, хорошим бійцем і класним спеціалістом. Попросили «Фенікса», щоб він розповів найяскравіший епізод зі служби Олександра.

— Всі вони були яскравими, це треба розповідати все, що було від початку повномасштабного російського вторгнення, а у нас немає стільки часу. Він був ідеалом у всьому і це не просто слова, — сказав командир підрозділу, він же «Фенікс».

Ще ми запитали у побратимів чому у Олександра був позивний «Маестро»ю

— Саша рідко розлучався з гітарою, як тільки була вільна хвилина, він піднімав настрій бійцям своїми піснями. Співав про війну, Україну і про кохання. Гітару «Маестро» залишив у себе побратим Олександра з позивним «Оскар». Вони часто співали пісні з Олександром дуетом і гітару «Оскар» залишив, як пам’ять про свого друга.

Військовий капелан провів заупокійну панахиду і траурна колона рушила до храму Святого пророка Іллі. Чин похорон провели настоятель храму отець Роман та його тезка, капелан військової частини.

Продовжили прощання з Героєм на площі. Мітинг реквієм відкрила начальник відділу культури міської ради Світлана Рибінська. У вступному слові вона сказала:

— Люта лукава війна, коли московський ірод хоче настрашити нас, загнати у глухий кут, змусити нас опустити руки, але так не буде, Божа правда переможе. Ми виграємо битву за Україну. Імперії зла прикладає над всіх зусиль, щоб стерти Україну з нашої свідомості. Але мужні лицарі, наші воїни показуючи дива самовідданості, любові, найвищої моралі ламають плани московитів, — сказала ведуча і перейшла до біографії Героя.

Каверзін Олександр Олександрович народився 5 червня 1984 року в українському Криму. 1999 року сімʼя переїхала в Козятин. Навчався в нашому училищі. Працював провідником в укрзалізниці. Пройшов строкову службу звʼязківцем на Івано-Франківщині. Має двоє дітей, якими дуже пишався. Син як і тато займаються спортом.

В червні 2022 року він добровольцем пішов до війська. Пекельні бої — Бахмут, Краматорськ. Коли отримав поранення та контузії, був інструктором, готував новобранців, але вимагав, щоб його відправили на фронт.

Він був мужнім та відважним воїном, за що в 2023 році був відзначений почесним нагрудним знаком «Золотий хрест» від Головнокомандувача Збройних Сил України, а також нагороджений відзнакою Міністра Оборони України «Хрест військ звʼязку та кібербезпеки». За день до загибелі попросив купити орхідею і подарувати від його імені коханій. Про війну не говорив. Свої думки викладав у піснях.

17 вересня 2024 року внаслідок авіаційного удару керованої авіабомби в н.п.Дар’їно загинув, — сказала ведуча і запросила до молитви за воїном священиків.

Від мікрофона слово мали військовий капелан отец Роман, заступник міського голови Павло Холковський.

— Зібрав нас Олександр на цьому майдані, щоб ми глянули на небо і подякували військовим за те, що якою ціною вони відтісняють ворога. Бо вони бачать, що вони роблять з нашими людьми, з нашими містами і селами. І ці надзусилля ще й коштують дорогої плати в житті і здоров’ї наших воїнів. Бо ворог прийшов щоб забрати наші життя. Тільки у них нічого не вийде, буде наша радість і перемога буде за нами, — казав капелан, — Олександр у своєму підрозділі і в родині надихав всіх своєю присутністю навіть мовчки. Дякуємо йому тому, що для кожного присутнього тут він встиг зробити дуже багато. Він дав нам ще один шанс. Не промарнуймо його і допоможи нам Боже.

Павло Холковський сказав, що Олександр був доброю і щирою людиною. Гарним батьком, добрим другом, та добре грав на гітарі.

— Ми і родина будемо його пам’ятати. Впевнений, що і друзі його будуть пам’ятати, а він буде жити в своїх піснях і нашій пам’яті, — сказав заступник міського голови.

Добре знав ПЕМа Каверзіна начальник поїзда «Україна» присутній на мітингу скорботи і пам’яті Леонід Островський.

— Саша, ми його в бригаді так називали. Він був доброю, щирою і порядною людиною, а щодо його роботи, то в народі про таких кажуть, що це спеціаліст від Бога.

Після виступів із загиблим воїном стала прощатися громада. Людей зібралося не дуже багато та майже кожен переймався болем і більше звичного затримувався, стоячи на колінах біля труни Героя.