З останнього бойового завдання «Бонд» майже рік їхав додому

• Захисник України Олександр Бондарук змалечку подорожував Європою. Батько у нього був військовим і часто змінював місце служби. Крім військового тата у Олександра була цивільна бабуся з Козятина. Ще змалечку Саша мав доброзичливий характер, багато друзів та золоті руки. Ніколи не ховався за чужою спиною. Так було і в армії, він йшов першим, та з останнього свого завдання не повернувся.

Майже рік Олександр Бондарук добирався з останнього завдання додому і 9 вересня 2025 року його зустріли рідні та громада.

Перше прощання з загиблим воїном було у церкві Покрови пресвятої Богородиці. Чин похорон за загиблим воїном провели військовий капелан Олександр та настоятель храму Святого Пророка Іллі митрофорний протоїєрей Роман Масира. Після заупокійної панахиди, траурний кортеж в супроводі обох священиків ПЦУ рушив на площу, де з загиблим воїном прощалася громада. Відкрила мітинг жалоби начальник відділу культури Козятинської міськради Світлана Рибінська. Вона у вступному слові нагадала присутнім, чого прагне ворог і що йому не вдається задумане тому, що там стоять хлопці.

— Ми лише одну ніч пережили потрясіння, а там їх ворог поливає металом і вдень, і вночі, — сказала ведуча і стала зачитувати біографію Героя

Олександр Бондарук народився 22 квітня 1980 року в Угорщині, де його батько проходив військову службу. Згодом сім’я переїхала до міста Термез в Узбекистані. А після звільнення батька з армії — на Луганщину, де жив дідусь Олександра, який був сам родом із Самгородка. Там пройшло його дитинство: дитячий садок, школа, перші мрії. Після закінчення школи Олександр був призваний на строкову службу, яку проходив на Миколаївщині. Згодом підписав контракт і продовжив військову кар’єру. Коли ж звільнився, залишився жити й працювати у Миколаєві. Певний час пробував знайти себе за кордоном. У 2020 році повернувся в Козятин.

Олександр мав «золоті руки». Він досконало володів ковальською справою, був універсальним майстром, який умів і любив працювати. У його водійському посвідченні були відкриті всі категорії, та заробляв він не, лише своїми здібностями — дуже часто допомагав людям без будь-якої винагороди. Він був добрим, щирим, готовим поділитися останнім, навіть тоді, коли про це не просили. Він швидко навчався всьому новому. А найбільшою пристрастю була риболовля. Улюблені вудки беріг, наче справжній скарб. Тепер три його вудки та велосипед залишаться для родини дорогими реліквіями.

19 серпня 2024 року Олександр був призваний до лав Збройних Сил України. Став розвідником. Коротке навчання — і пекло війни. Брав участь у бойових діях під Вовчанськом. Дуже важко виходили із завдання: форсували річку, кілометри повзли. Отримав поранення, але вже через десять днів знову повернувся в стрій. 11 листопада 2024 року він вирушив на бойове завдання, з якого вже не повернувся.

Солдат Бондарук Олександр Олександрович, розвідник-радіотелефоніст 1-ої розвідувальної групи (СпП спеціального призначення) 3-ої роти (СпП спеціального призначення), 1-го загону (СпП спеціального призначення) військової частини А—4030 від 20.11.2024 року вважався зниклим безвісти в районі ведення бойових дій біля населеного пункту Трудове, Волноваського району, Донецької області. Майже рік воїн повертався додому. Олександр мав позивний «Бонд», — сказала ведуча і запросила до молитви військового капелана та отця Романа.

Від мікрофона слово мали отець Олександр та секретар Козятинської міської ради Ірина Репало.

Військовий капелан запевнив, що Олександр заслужив, щоб перебувати у Царстві небесному, а Ірина Репало висловила співчуття рідним та запевнила, що Олександра будемо вічно пам’ятати.

Після виступів від мікрофона з Олександром стала прощатися громада, а віддавши шану Герою, процесія рушила до будинку, де Олександр в шкільні роки гостював у бабусі і зараз це був його будинок.

Сусіди і рідні зустріли Олександра великим «живим коридором», кидаючи під кортеж букети квітів. Ще одну заупокійну молитву провели отці Олександр та отець Роман. Постоявши біля будинку більше години, кортеж рушив до вічного спокою Героя — Алеї Слави сільського кладовища. Поховали «Бонда» під Гімн України та військовий салют від салютної групи.

Слідкуйте за новинами Козятина у Telegram.