З окупованої Горностаївки Андрій переплив Дніпро і добрався до нашої тероборони

• Захисник України Андрій Король народився на Херсоншині у багатодітній родині.
• Там закінчив школу та пішов набувати спеціальність. Потім — строкова служба і служба в АТО. Коли у 2022 році ворог знову поліз масштабно, пішов захищати рідну землю. Батьки Героя
• переїхали в Сигнал. Саме тут Андрія провели в останню дорогу.

Прощання з Героєм почалося з живого коридору вулицями міста та заупокійної молитви.

Чин похорон за загиблим воїном провели в храмі Святого пророка Іллі настоятель храму Роман Масира та настоятель храму Покрови пресвятої Богородиці Василь Влізло.

Від далекої сусідки батьків загиблого воїна Людмили стало відомо, що Андрій ще з 2022 року вважався зниклим безвісті. Рідні, близькі сподівалися, що Андрій живий. Може десь в полоні, адже він такий розсудливий. От тільки чуда не сталося.

Після заупокійної молитви траурний кортеж перемістився на площу. Там за загиблим воїном пройшов мітинг скорботи і пам’яті. Відкрила його начальник відділу культури міської ради Світлана Рибінська. 

— Майже тисячу днів в суцільному пеклі. Українці прагнуть остаточно порвати кайдани, якими нас сотні років сковувала московія. Ця популяція з історичною оскаженілістю, потвори, які мають лише зовнішні ознаки людей. Іх наш дух волі не зрозуміти. Свобода в їхньому баченні — це увірватися через кордон зі зброєю і нищити, вбивати всіх за те, що хтось інший успішніший і саме з цим злом з цією нечистю йде війна. Мир не впаде з неба. Його виборюють мужні воїни і справжні українці, патріоти своєї держави. Вони найважливіші і найголовніші, а ми маємо це розуміти і допомагати.

Страшна війна приносить лихі звістки. Пекельний біль охоплює, коли повертається воїн на щиті. Воїн, що з 2014 року захищав країну. З 2022 пішов її захищати знову. Ворог забрав його в батьків, близьких і в нас, —  сказала ведуча і перейшла до біографія Героя.

Король Андрій Юрійович народився 12 грудня 1987 року на Херсонщині в селищі міського типу Горностаївка. Там і закінчив школу. Далі — навчання в Новій Каховці. Стриманий та розважливий хлопчик з самого малечку вважав себе дорослим і робив дорослі вчинки. Далі строкова служба в армії. Тільки розпочалась окупація Донбасу, у 2014 році пішов захищати нашу Державу та півтора року брав участь у антитерористичній операції. Військову службу проходив на посаді стрільця. Був нагороджений почесними відзнаками та нагородами.

Повернувшись додому, пішов працювати в податкову. Далі поїхав за кордон, шукати кращої долі. Але не зміг бути далеко без своєї України та повернувся. Побудував з батьком великий, гарний та світлий будинок, в якому мріяв прожити довге та щасливе життя.

Андрія Юрійовича 24 лютого 2022 року застало на батьківщині. Більша частина Херсонської області, включно з обласним центром, була окупована російськими військовими упродовж першого тижня повномасштабного вторгнення. Андрій на човні переправився через Дніпро та добрався до міста Дніпра, щоб долучитися до нашого війська. Там його записали до територіальної оборони і одразу пішов захищати Херсонщину. В одному з боїв отримав контузію, після якої його відправили додому на реабілітацію.

Набравшись сил, знов пішов на фронт і в цей раз — Бахмут. Додому дзвонив завжди сам, коли міг. Говорив «Все буде добре». Мав дівчину, яка і до сьогодні на фронті на посаді сапера. Мріяв, планував, як і всі ми. Справжній чоловік, цілісний і потужний. Батьки в цей час, з великим ризиком для життя вийшли з окупації. Все їхнє життя вмістилося у декілька валіз. Не змогли забрати синові нагороди — це було надто небезпечно. Проїхавши пів України оселилися в селі Сигнал.

А 29 грудня 2022 року поблизу населеного пункту Озарянівка, Бахмутського району, Донецької області механік-водій механізованого відділення, механізованого взводу, механізованої роти, механізованого батальйону, військової частини А—0666 —старший солдат Андрій Король загинув.

Майже 2 роки вважався зниклим безвісти. Відповідальний, добросовісний та завжди врівноважений — таким запам’ятають молодого чоловіка, таким Герой і залишався під час оборони України. Він завжди був справжнім. Справжнім громадянином. Справжнім патріотом. Справжнім воїном. І ніколи не стояв осторонь. Там, на небесах, він буде дбати про своїх батьків, сестричку, своїх друзів, побратимів, про свою Україну.

Як же несамовито Андрій любив свій край, свою родину, близьких. Як хотів звільнити від ворога Україну і Херсонщину. Це має обов’язково статися, це сенс нашої боротьби. Болючі втрати не можуть стати даремними. Прапори, що майорять на наших цвинтарях, нагадуватимуть усім поколінням про ціну свободи та можливості мати майбутнє, — сказала Світлана Рибінська і запросила до молитви за Героєм отця Романа Масиру. По завершенні заупокійної панахиди слово мали отець Роман та секретар міської ради нашого міста Ірина Репало.

Після їх виступів з загиблим воїном стала прощатися рідні, близькі та громада. Громада це мабуть гучно сказано. На площу, щоб провести свого захисника в останню дорогу прийшло «жменька» людей. Прикро і соромно за нашу громаду.

З площі траурний кортеж взяв курс до будинку, де проживають батьки Андрія, а звідти — на місце вічного спочинку в селі Сигнал. Там Герою стелили квітами дорогу і людей які Андрія не знали людей зібралося багато.

Поховали захисника України з усіма військовими почестями, а в Сигналі ще на одного воїна небесного війська розрослася алея пам’яті.

 

Слідкуйте за новинами Козятина у Telegram.