Юрій на війні загинув, залишились його унікальні роботи і пам’ять про нього

• В бою за незалежність рідної країни 21 травня 2024 року під час виконання бойового завдання на Вовчанському напрямку, загинув захисник України з
• Жежелева Юрій Гайдучок. Зустріла його громада живим коридором по всьому маршруту траурного кортежу.
• Спочатку з Юрієм прощалися біля будинку, звідки він пішов на війну, потім на кладовищі, де пройшов мітинг скорботи і пам’яті.

Зустрічала громада села свого односельчанина живим коридором, стоячи на колінах від в’їзду в село до будинку Героя. Там за Юрієм провели заупокійну молитву. Чин похорон провів благочинний Вінницько-Барської єпархії митрофорний протоієрей Валерій Кушнір. Потім з загиблим воїном стали прощатися рідні, близькі, друзі і сусіди Героя і кортеж з тілом загиблого воїна взяв курс до сільського кладовища..

Відкрила мітинг реквієм Олена Полло. В своєму вступному слові вона сказала:

— Пекучий біль і гіркий смуток чорним крилом нашої Глуховецької громади. На вовчанському напрямку 21 травня, захищаючи нашу країну від окупантів, загинув наш Герой — Юрій Петрович Гайдучок. Громада втратила люблячого татка, найкращого брата, улюбленого, надійного, доброго друга та вірного сина України.

Народився Юрій Петрович 28-го грудня 1974 року в селі Жежелів. Закінчив місцеву школу. Після шкільної освіти самотужки освоїв техніку будування кам’яних та цегельних споруд, парканів та фонтанів. Багато людей з навколишніх сіл мають на своєму подвір’ї унікальні роботи Юрія.

За своє життя Юрій працював у різних організаціях і підприємствах. Останнім місцем роботи нашого Героя був ТОВ «Жежелівський каолін» в місті Козятин. Звідти у 2024 році у званні солдат був призваний захищати нашу неньку Україну. Після навчань став гранатометником першого стрілецького відділення, другого стрілецького взводу, третьої стрілецької роти В/Ч- А 4809.

Юрій Петрович був надзвичайно позитивною і доброю людиною. Був душею компанії і мав почуття гумору, завжди був усміхненим і жартував. 21 травня 2024 року під час бойового завдання біля населеного пункту Стариця Чугуївського району Харківської області Вовчанського напрямку загинув. В скорботі залишилися 20-річний син Руслан 16-річна Ольга та вся його родина.

— Жодними словами не вгамувати пекучий біль та загоїти рани душі. Герої не вмирають вони залишаються в наших серцях. Вічна пам’ять і Слава українському воїну, який захищає рідну Україну і кожного з нас, — сказала ведуча та запросила до слова селищного голову Олександра Амонса та старосту старостату Ігоря Ткачука.

Обоє виступаючих відзначили, що, Юрій, як і багато інших воїнів, мріяв про вільну незалежну Україну, будував плани на майбутнє, але не судилося їм здійснитися, бо поклав своє життя за незалежність та свободу нашої держави. Закликали громаду низько вклонитися Герою та висловили співчуття сину, доньці, та рідним загиблого воїна воїна.

Не забули про свого працівника і на підприємстві ТОВ «Жежелівський каолін». Вони звернулися з листом до родини, в якому йшлося, що Юрій за 6 років роботи на підприємстві проявив себе сумлінним і дисциплінованим працівником на різних ділянках виробництва. Незважаючи, що за фахом Юрій будівельник, але коли прийшов час взяти до рук зброю, він це зробив без вагань. 

По завершенні мітингу з Юрієм стали прощатися. Поховали Героя під Гімн України та військовий салют від салютної групи

Слідкуйте за новинами Козятина у Telegram.