Йому назавжди 42. Минає перша річниця, як загинув Герой Євгеній Ковальчук

• У середу, 27 травня Самгородоцька громада схилила голови у жалобі, адже минає перша річниця з дня смерті жителя села Сошанське, відважного воїна, Захисника України – Євгенія Ковальчука
•  Пам'ятаємо...

Про Героя

Євгеній Ковальчук народився 09 травня 1983 року у с. Сошанське. Дитинство та юнацькі роки провів у рідному селі. Із 1990 по 1999 рік навчався у Сошанській школі. Після закінчення 9 класів, продовжив навчання у Зозулинецькій середній загальноосвітній школі. У 2000 році Євгеній вступив до Вінницького політехнічного університету. У 2001 році, перевівшись на заочну форму навчання, був призваний на строкову військову службу у Збройні сили України, яка проходила у містах Павлоград та Львів. Із 2003 по 2005 рік працював охоронцем у Вінницькій виправній колонії. У червні 2006 року одружився з Катериною Степанівною. В молодій сім'ї народилася донечка Даша. Після одруження почав працювати в Козятинському хліб заводі шофером. З 2015 працював шофером на одному із заводів м. Києва.

«Добрий, щирий, завжди усміхнений, надійний товариш, готовий прийти на допомогу в будь-якій ситуації. Попереду життя, плани, мрії… Але їм не судилося збутися…» — пише Наш Самгородок 

Після повномасштабного вторгнення, у листопаді 2022 року, Євгеній став на захист України. Разом із побратимами стояв на захисті Донецької області. Кохана Олена завжди була його підтримкою, чекала його вдома.

Сержант, командир ремонтного відділення гусеничної техніки взводу автомобільної техніки 1 ремонтної роти відновлювального батальйону в/ч А4123, Ковальчук Євгеній Михайлович, мужньо виконуючи військовий обов'язок в бою за Україну, її свободу і незалежність, загинув 27 травня 2025 року під час виконання бойового завдання в районі населеного пункту Шевченко Волноваського району Донецької області.

«Йому назавжди 42… Він не повернувся з поля бою, але назавжди залишився з нами – у пам’яті, у серцях, у кожному мирному дні. Для України – Захисник, для рідних – люблячий син, батько, брат, коханий… Біль не вщухає, час не лікує цієї втрати. Його любов, його усмішка, його сила – назавжди залишиться з тими, хто його любив. Він живе у спогадах, у молитвах, у небі над Україною»

Читайте:

Мав прийти у відпустку та отримав важкі поранення. Пам'яті Героя Богдана Сікори

«Фраза, після якої серце просто перестало битися: «Збіг ДНК 99,9%…»

Слідкуйте за новинами Козятина у Telegram.