«Його життя обірвалося надто рано». Минає два роки, як у бою за Україну загинув Герой Іван Білоус
- Сьогодні, 12 жовтня минає два роки відтоді, як у боротьбі за свободу та незалежність України загинув наш земляк, житель села Дубові Махаринці, мужній Воїн, головний сержант Іван Білоус
- Пам'ятаємо...
Про Героя
Життєвий шлях Івана розпочався 12 лютого 1978 року в селі Дубові Махаринці. Тут минули його дитинство та юність, тут формувався його характер, тут були його перші мрії та сподівання.
Навчався Іван у Дубовомахаринецькій школі, яку успішно закінчив у 1996 році. Після школи вступив до Гущинецького училища, де здобув професію водія. У 1998 році був призваний на строкову військову службу.
У листопаді 1999 року одружився з Інною Іванченко. Разом вони пройшли 25 щасливих років подружнього життя, побудували свою сім’ю, виховали двох дітей — доньку Дарію та сина Дениса.
«Для своїх рідних він був люблячим чоловіком, турботливим батьком, опорою та підтримкою, людиною, поруч із якою було спокійно й надійно. Іван Миколайович був відомий своєю добротою, чуйністю та людяністю. Він не шукав гучних слів, а доводив усе своїми вчинками. Усе своє трудове життя пропрацював у фермерському господарстві «Інгода», сумлінно виконуючи свою роботу та залишаючись вірним обраній справі. Та настав час, коли потрібно було стати на захист найдорожчого — рідної землі, своєї сім’ї, майбутнього дітей і всієї України» — пишуть у громаді
9 серпня 2023 року Іван Білоус став на захист Батьківщини. Разом із побратимами мужньо протистояв ворогу, брав участь у найзапекліших боях на Чернігівському напрямку. Він із честю виконував свій військовий обов’язок, залишаючись вірним військовій присязі та Україні.
12 жовтня 2024 року головний сержант Білоус Іван Миколайович загинув у районі населеного пункту Хотіївка Чернігівської області, мужньо виконуючи військовий обов’язок у бою за Україну, її свободу та незалежність.
«Його життя обірвалося надто рано… Він не встиг обійняти рідних ще багато разів, здійснити всі свої мрії. Війна відібрала в родини найдорожчу людину, у громади — працьовитого земляка, а в Україну — мужнього Захисника. Та є те, чого не здатен відібрати навіть час, — пам’ять про Героя, вдячність за його подвиг і любов, яка назавжди залишиться в серцях рідних. Схиляємо голови у глибокій скорботі. Пам’ятаємо кожну мить його життя, шануємо його подвиг і дякуємо за найвищу жертву — за Україну, за наше майбутнє, за право жити на своїй землі»
Вічна пам’ять і слава Герою України!
Додайте РІА Козятин до вибраних джерел в Google.
