«Я в цій війні повинен вижити, бо у мене має народитися внук»

Вячеслав Гончарук

Надійний, турботливий, товариський — так казали про Станіслава Яценка побратими.
Сусіди й куми розповіли, коли Славік приїхав додому у відпустку, то кожен з ним хотів зустрітися, двері не зачинялися. Хто знав, що така зустріч з ним була останньою...
6 жовтня народився внук Матвійко і в той же день прийшли результати ДНК, які підтверджували, що то загинув дідусь.

Зустріла громада свого захисника 23 жовтня живим коридором по всьому маршруту траурної процесії. Службу Божу провели за загиблим воїном в храмі Святого пророка Іллі настоятель храму отець Роман та отець Іван Дуник зі Свято Покровського храму села Сестринівки.

Сусідка загиблого воїна Аліна розповідає, що з Славіком вони дружили з дитинства і дружили, коли стали дорослими. Він був дуже дружелюбним, ні в чому не шукав якусь вигоду і ніколи не казав слова «ні». Був душею компанії, а в часи відпочинку найбільше любив рибалити.

Відео дня

— Це найдобріша людина, кого я знала. Доброзичливий, всім, кого знав, старався допомогти, — розповідає кума Станіслава Анна, — Коли почалася війна, він перший пішов. Але його тоді не взяли, сказали чекати. Потім вже по повістці пішов. Внук у нього народився, якого він так чекав, мріяв, коли народиться, дід приїде.

Чин похорон завершився і траурна колона рушила на площу.

Зустріла громада Героя, стоячи на колінах, а мітинг реквієм за загиблим воїном відкрила директор міського будинку культури Лариса Ромасько

— Страшна звістка знов накрила чорним крилом нашу громаду. Сьогодні прощаємося з нашим полеглим Героєм Станіславом Яценком. Надія, яка жевріла впевненим вогником в серцях рідних, щоб зустрітись з рідною людиною, навіки згасла.

Потім ведуча зупинилася на біографії Героя

Станіслав Яценко народився 14 березня 1977 року в селі Сигнал. Навчався в селі Титусівка. Працював на будівництві, в РЕМі, на хлібозаводі, в Юзефо-Миколаївській Аграрно- Промисловій Компанії. Любив техніку та досить добре розумівся на ній.

Родинні стосунки в Станіслава завжди були теплими та будувались на розумінні та повазі. Мав він кохану дружину, сестру, з якою мав гарні та довірливі стосунки; донечку, яка подарувала своєму батькові онучку та онука, з яким Станіславу, на жаль, не судилось навіть познайомитись.

Коли пішов на війну, просив родину підтримувати дружину. А в свою чергу, щоб якомога менше хвилювати рідних, намагався якнайчастіше давати знати про себе з фронту. Будь яка звістка, навіть смайлик, були такими заспокійливими та такими очікуваними для родини щоранку.

Лише одного разу був тиждень тиші, ні телефонного дзвінка, ні повідомлення. Тоді Станіслав був в одній із найгарячіших точок на фронті, де навіть мінімальної можливості не було, щоб зв’язатися з рідними. І після тижня хвилювань Станіслав вийшов з рідними на зв’язок

Побратими поважали Станіслава за його надійність та оптимізм, за його відвагу. Герой, нехтуючи своїм власним життям, виніс на собі з поля бою важкопораненого побратима, після чого був нагороджений орденом «За мужність». Він був надійний, турботливий, товариський — казали про нього побратими.

— З 24 травня 2023 року після важкого бою поблизу населеного пункту Богданівка Бахмутського району, Донецької області стрілець-снайпер 3-го механізованого відділення-бойової машини 2-го механізованого взводу, 1-ї механізованої роти військової частини А-4395 Станіслав Яценко, з позивним – «Сігнал», вважався зниклим безвісти. 6 жовтня за результатами генетичної експертизи був ідентифікований і лише сьогодні ми проводжаємо його в останню дорогу, — сказала Лариса Ромасько та запросила до молитви за загиблим воїном священників ПЦУ Благочинного Вінницько-Тульчинської єпархії Романа Масиру, настоятеля храму Покрови пресвятої Богородиці митрофорного протоієрея Василя Влізло, митрофорного протоієрея отця Івана. настоятеля Свято Покровського храму Івана Дуника, настоятеля римо-католицької громади Пресвятої Діви Марії Доброї ради отця Валерія Добровольського.

Після заупокійної молитви біля мікрофона слово мали священник отець Роман, заступник міського голови Павло Холковський та вчителька Станіслава Надія Салагацька.