«Власної сім'ї так і не встиг створити». Прощалися з Героєм Дмитром Шевчуком

• Сьогодні, 5 березня  «на щиті» до рідного села Михайлин назавжди повернувся відважний Воїн – Дмитро Шевчук.
• Живим коридором, зі схиленими головами, державною символікою та сльозами на очах тіло загиблого воїна зустрічали жителі громади…

На сторінці Самгородок Наш опублікували церемонію прощання

— Матусю, не плач! Я вже їду додому… Сьогодні моя закінчилась війна… Від снайперів куль і від вибухів грому я їду туди, де твоя сивина. Я їду додому… стрічай мене, мамо! Тримайся, рідненька, бо зустріч… тяжка, — пишуть у дописі

Про Героя

Дмитро Шевчук народився 06 травня 1988 року у с. Михайлин, в родині Тетяни Олексіївни та Сергія Івановича Шевчуків. Дмитро був другою дитиною у сім'ї, маючи старшу сестру Марію. Зростав допитливим хлопчиком, полюбляв риболовлю. У 2003 році закінчив 9 класів Михайлинської середньої школи. Батьки змалечку привчали дітей до роботи, тому Дмитро після школи вступив до Вінницького професійно-технічного училища № 7, де здобув професію камінщик-облицювальник. Недовгий час працював у ТОВ «Арчі» та ТзОВ «Юзефо-Миколаївська АПК», а в основному приватно на різних будівництвах.

— Добрий, щирий, завжди усміхнений, готовий прийти на допомогу в будь-якій ситуації, надійний товариш, мамина підтримка та опора. Дмитро був прикладом для наслідування своєму племіннику Тимуру, якого безмежно любив та допомагав виховувати. Власної сім'ї так і не встиг створити, — додають у повідомленні

29 жовтня 2024 року був мобілізований на військову службу у 95 бригаду військової частини А0281 Збройних сил України. Проходив навчання у містах Гайсин та Житомир.

Йому назавжди 36…

Востаннє схилити голови та подякувати військовослужбовцю за службу прийшли рідні, друзі, побратими та всі ті, хто знав його і ті, які не знали, але прийшли поклонитися його подвигу. Заупокійне богослужіння за українським воїном відбулося в храмі Святого Апостола і Євангеліста Луки с. Михайлин, яке очолив священник Вінницько-Барської єпархії ієрей Олексій Якубівський у співслужінні з отцем Аліпієм.

На цвинтарі біля храму пройшов мітинг-реквієм. Із військовими почестями загиблого воїна поховали на кладовищі села Михайлин. На його честь прозвучав військовий салют, а тіло віддали землі під звуки Державного Гімну України.

— Страшна війна забирає найкращих, залишаючи в серцях рани, яких не загоїти. Щодня ми втрачаємо цвіт нації. Низько схиляємо голови перед близькими та рідними Воїна, розділяємо ваш біль, вшановуючи подвиг Героя. Пам’ятаймо, що кожна хвилина, яку ми проживаємо, навчаємось чи працюємо – це життя Героїв, які забрала війна.

Читайте:

У Козятинській громаді відбулося вручення державних та відомчих нагород захисникам

Історія про Воїна з Козятина на сторінках Меморіалу Героїв

 

Слідкуйте за новинами Козятина у Telegram.