«Він жив простим, щирим життям». Пам'яті Героя Івана Журавля

«Він жив простим, щирим життям». Пам'яті Героя Івана Журавля
  • Сьогодні, 15 квітня минає перша річниця з дня коли наша громада втратила свого Героя, відважного воїна, жителя села Дубові Махаринці — Івана Журавля.
  • Пам'ятаємо...

«Рік болю, смутку і світлої пам’яті.Він віддав своє життя за Україну, за мир і наше майбутнє» — пише Самгородок Наш

Про Героя

Василь Журавель народився 28 травня 1976 року у селі Дубові Махаринці в сім'ї Галини Андріївни та Івана Вікторовича Журавлів.

Дитинство та юнацькі роки проживав у рідному селі. У 1983 році вступив у Дубовомахаринецьку середню загальноосвітню школу, у якій провчився 9 років.

У 1994 році був призваний на строкову військову службу.

Після завершення служби розпочав трудову діяльність у колгоспі в тракторній бригаді. Саме там пройшов курси й отримав посвідчення тракториста. Певний час працював у бригаді, згодом — на цукровому заводі. Після цього багато років працював у фермерських господарствах Гуменюка Ігоря Івановича та Грабарчука Романа Анатолійовича, де виконував різноманітну роботу — був і трактористом, і помічником у будь-якій справі. Усе, що було потрібно — він умів і робив.

Василь був надзвичайно доброю, справжньоюлюдиною. Завжди вислухає, завжди усміхнений, завжди допоможе. А коли хотів побурчати чи бути суворим — у нього навіть це виходило по-доброму.

«Він жив простим, щирим життям. Мав багато друзів, кумів, знайомих, які його поважали, любили, цінували. Батьків Василь втратив давно, тож найближчою людиною для нього був рідний брат Микола, який ще з грудня 2022 року теж боронить Україну» — йдеться у дописі

24 вересня 2024 року отримав повістку та став на захист України. Разом із побратимами воював із ворогом на Донецькому напрямку у складі військової частини А 7039. Служив чесно, відповідально, з гідністю.

Солдат резерву 312-ої резервної роти Журавель Василь Іванович, вірний військовій присязі, мужньо виконуючи військовий обов'язок в бою за Україну, її свободу і незалежність, загинув 15 квітня 2025 року в районі населеного пункту Криниці Краматорського району Донецької області.

«365 днів болю, що не стихає. 365 днів пам’яті, яка лише міцнішає. Його більше немає поруч — але він є у кожному нашому дні. У вільному небі, у тиші рідної землі, у серцях людей, за яких він віддав своє життя»

Читайте:

Слідкуйте за новинами Козятина у Telegram.

Коментарі

keyboard_arrow_up