Козятин вшановує пам'ять Воїнів Віктора Розбіцького та Віктора Машевського

• Сьогодні, 13 квітня Козятинська громада вшановує пам'ять наших загиблих Воїнів — Віктора Розбіцького та Віктора Машевського
• Пам'ятаємо...

Про Героя Віктора Розбіцького

Минає 7 років, як ми втратили Захисника Віктора Розбіцького.

Родом Віктор з Глуховець. Там закінчив школу, звідти пішов на строкову службу у прикордонні війська, де служив радистом. А після служби у 1994 році влаштувався на каолінкомбінат зварювальником. Саме там й отримав травму, коли під час зварювальних робіт взимку впав із третього поверху. З того часу був інвалідом третьої групи.

Віктор Розбіцький на війну пішов добровольцем 9 лютого 2015 року. Те, що мав травму хребта і третю групу, приховав, коли проходив медкомісію. Про війну розповідати не любив, як і про контузію. Місяць відбув навчання в Житомирі, на базі 95-ї аеромобільної бригади, де освоював нову військову спеціальність - оператора безпілотних літальних апаратів. По закінченні навчання потрапив у Рівне, в оперативне командування "Захід", в 130-й окремий розвідувальний батальйон ЗСУ. А звідти, лише встигли відсвяткувати Пасху, одразу відправилися на схід - у Луганську область. Перше бойове хрещення отримав під Золотим Попаснянського району.

Вже з перших днів на фронті з безпілотника перекваліфікувався у розвідника. І всю службу ходив на завдання. Віктор Розбіцький, солдат у відставці. Пішов захищати Батьківщину добровольцем, але на жаль помер від серцевого нападу у віці 44 років .

Нагороджений відзнакою Президента України — Медаллю «За участь в антитерористичній операції».

Про Героя Віктора Машевського

Сьогодні річниця з дня загибелі нашого Захисника Віктора Машевського.

Віктор народився 13 травня 1976 року в Казахстані. Саме там проживали та працювали батьки. Там почав ходити до початкової школи. Коли йому було 13 років сім’я переїхала до Липовецького району Вінницької області. Був дуже енергійним та товариським. Старшокласником отримав навички з ремонту та пошиття взуття в місцевому цеху.

Закінчивши школу продовжив навчання та отримав технічний фах. Працював за спеціальністю. Після одруження з коханою дівчиною Оксаною переїхав до Козятина. Працював на Юзефо – Миколаївському заводі, Козятинському хлібокомбінаті, Куманівецькому фермерському господарстві та на залізниці ( в загоні воєнізованої охорони).

З дружиною створили гарну і дружну сім’ю. Разом проводили багато часу, їздили відпочивати, відвідували рідних та друзів. Син і двоє доньок втратили чудового батька, який їх дуже любив.

В липні 2024 року був мобілізований. Проходив службу командиром взводу у в/ч А 4355 на донеччині (Покровськ, Курахове). Був нагороджений Головнокомандуючим Збройних Сил України - відзнакою «Золотий хрест» та нагрудним знаком «Ветеран війни». Був поранений, лікувався. Після лікування знову повернувся на фронт.

І ось страшна звістка. Сім’я втратила захист і затишок, любов і опіку. Діти – втратили батька, дружина чоловіка, мама – сина.

Похований Віктор Миколайович на кладовищі в с. Козятин на Алеї Слави.

Вічна слава та памʼять Воїнам!

Читайте:

Болюча втрата. На війні загинув радіотелефоніст, Герой Олександр Сольський

Слідкуйте за новинами Козятина у Telegram.