Він так мріяв стати батьком та загинув на фронті за 10 днів до Дня народження

• Олександр Петросюк народився у нашому місті. Ріс щирим, товариським і допитливим хлопчиком. Брав участь в учнівських олімпіадах з трудового навчання, любив баскетбол. На війні був оператором дронів. 14 липня 2025 року при виконанні бойового завдання загинув. За чотири дні свого захисника зустріли родина і громада

Олександра, хто знав, всі любили і він любив усіх і все. Мабуть тому йому встелили дорогу білими ромашками. Від ЦРЛ траурний кортеж рушив до будинку Героя. Там зустріли його родина, близькі, родичі, друзі з Козятина і Вінниці, однокласники, сусіди та друзі батьків загиблого воїна.

Заупокійну молитву провів настоятель храму Покрови пресвятої Богородиці отець Василь. По завершенні молитви священник в супроводі церковного хору стали співати поховальну пісню «Остання путь». Чин похорон за загиблим воїном митрофорний протоієрей Василь Влізло провів у храмі Покрови.

Однокласниця Юля у церкву не заходила. Вона мовчки стояла і згадувала, яким Саша був у класі. 

— Чесний, дружелюбний, ми до нього тяглися тому, що він був справжнім другом. Інші шкільні друзі Олександра чекали процесію з тілом Героя на площі.Там чекала щоб провести загиблого воїна в останню дорогу громада.

Відкрила мітинг скорботи директор будинку культури Лариса Ромасько. Вона говорила про війну, що ворог просувається, захоплюючи нові триторії і основна його ціль - вся Україна, - сказала ведуча і перейшла до біографії загиблого воїна

Петросюк Олександр Юрійович народився 24 липня 1991 року в нашому місті. Допитливий та активний хлопчик пізнавав цей світ і розумів, що він любить все і всіх. Де б він не йшов, всі собачки і котики мали бути нагодовані, заціловані, а в ідеалі вони мали жити разом з ним. У 1998 році пішов до Козятинської ЗОШ № 1. З першого класу зрозумів, що йому подобається те, що він робить своїми руками і трудове навчання стало улюбленим предметом.

Неодноразово брав участь та перемагав у шкільних, міських та обласних олімпіадах. Захоплювався спортом, а особливо баскетболом. У 2008 році по закінчені школи вступив до Київського електромеханічного фахового технікуму. Відповідальність, цілеспрямованість, вміння користуватися комп’ютерною технікою та електромеханікою, бажання постійно підвищувати свій професійний рівень допомогли йому стати фахівцем з автоматизованих систем управління.

По закінченню технікуму пробував себе у різних сферах діяльності. Працював і за кордоном  і на будівництві. Щирий, уважний молодий чоловік мав багато друзів, заради яких міг покинути все і віддати все. Він завжди посміхався та був дуже добрим. Це не показна доброта, вона була глибоко в ньому.

11 січня 2025 року був призваний до лав збройних сил України та проходив навчання в Житомирській області, де отримав сертифікат оператора розвідувальних безпілотних авіаційних комплексів та сертифікат стрільця. Після навчання був направлений на Донецький напрямок, кордони з Дніпропетровською областю. Постійно телефонував рідним по відео зв’язку, заспокоював їх, промовляючи: «Не хвилюйтесь. Все добре». Розпитував, як у них справи. Він хотів знати все.

А 14 липня 2025 року в районі ведення бойових дій біля населеного пункту Нова Січ Сумської області солдат, оператор відділення розвідувальних безпілотних авіаційних комплексів, взводу безпілотних авіаційних комплексів, загону спеціального призначення, військової частини А—4030 загинув при виконанні бойового завдання.

24 липня йому мало виповнитись 34 роки. В нього все мало бути попереду. А головна його мрія була — стати батьком. Шановна родино! Сьогодні ми хочемо, щоб ви знали, вся громада душею обіймає вас та розділяє біль втрати, - сказала ведуча і запросила до молитви свяченника.

Від мікрофона слово мали отець Василь та секретар козятинської міської ради Ірина Репало. Отець Василь сказав, що Олександр був саме тим воїном, який виконав дві основних Божих заповіді. Залишив все і пішов захищати всіх нас Священик закликав подякувати воїну і помолитися за душу його у царстві Небесному.

Ірина Репало:

— Жахлива звістка сколихнула нашу громаду. Ми сьогодні стали свідками як ворог безжально вбиває доброго сина, мудрого брата, гарного побратима і як безжально ворог знищує цвіт української нації. Сьогодні ми прийшли, щоб всією громадою схилитися, та запам’ятати якою ціною виборюється незалежність нашої країни. Ім’я кожного Героя має бути викарбоване в наших серцях. Ми повинні розуміти, що знову осиротіла Україна і він віддав життя за наших діток, які мають відбудовувати мирну і незалежну Україну. Ця проклята війна скінчиться і ми будемо жити під мирним небом, тільки Олександра з нами не буде тому, що він поповнив ряди небесних воїнів і став за кожного з нас тим ангелом охоронцем. Ми схиляємось перед ним і розділяємо скорботу разом з родиною

Після виступів з Героєм стали прощатися друзі, громада та близькі і заплакали небеса.

Поховали славного сина України Олександра Петросюка на Алеї Слави сільського кладовища під Гімн України та військовий салют від салютної групи

Слідкуйте за новинами Козятина у Telegram.