Відкрили меморіальну дошку Євгену Щепетову з Козятина

• У жовтні мине рік, як ми втратили Євгена Щепетова.
• Він служив у поліції, початок повномасштабної війни зустрів у Чорнобилі і брав участь у боях за звільнення Київщини.
• Життя Євгена передчасно обірвала аварія, коли він повертався додому. У його пам’ять на фасаді будинку, де жив воїн, відкрили меморіальну дошку

У п’ятницю, 27 вересня, Євген Щепетов мав би святкувати своє 36-річчя, якби його життя не забрала аварія, в яку потрапив у серпні минулого року. Дитинство Євгена пройшло в Козятині: тут він народився, пішов до школи, познайомився зі своїми першими друзями. Разом із товаришами допомагав людям поважного віку, завжди піклувався про безпритульних тварин. Багато займався спортом, обожнював футбол. І був надзвичайно працьовитим — свої перші гроші Євген почав заробляти ще у 14 років.

Навчався у школі №1. По тому вступив до залізничного училища, вивчився на електромонтера з обслуговування приладів СЦБ (сигналізації, централізації, безпеки) та зв’язку. Після випуску працювати на залізниці не став, натомість вступив до Вінницького транспортного коледжу на спеціальність «воєнізована пожежна охорона». Згодом юнака призвали до армії. Навчання він не полишив: перевівся на заочне і проходив строкову службу у Повітряних силах. 

Після завершення служби вирішив стати правоохоронцем. Починав із лінійного відділку міліції станції Козятин, де став працювати у 2007 році. Спочатку навчався у школі міліції, потім — в Академії внутрішніх справ. У 2016-му після реорганізації лінійного відділу міліції продовжив працювати в органах, але вже в Київській області. Працював у Вишгороді та Чорнобилі. У 2021 році проходив службу в зоні АТО.

Перший день великої війни капітан поліції Євген Щепетов зустрів у Чорнобильській зоні. Він був командиром взводу четвертої роти другого батальйону охоронної зони радіоактивного забруднення відділу поліції №1 Вишгородского районного управління поліції. Брав участь у боях за звільнення Київщини.

У суботу, 19 серпня 2023 року, Євгеній повертався додому. Дорогою чоловік потрапив у ДТП. Його госпіталізували до лікарні. Із різних міст організовували підвіз людей, які здавали кров, щоб лікарі могли врятувати Євгенові життя. Об’єдналися сотні людей: хтось став донором, хтось донатив, адже лікування було дороговартісним. Два місяці медики боролися за життя Євгена, та 19 жовтня 2023 року серце чоловіка зупинилося.

У пам’ять про Євгена Щепетова на фасаді дев’ятиповерхівки на Героїв Майдану, 9 відкрили меморіальну дошку. Мітинг-реквієм відбувся у середу, 25 вересня.

— Сьогодні ми зібралися біля цього будинку, аби вкотре згадати та вшанувати пам’ять зовсім молодого чоловіка, у якого було безліч мрій та планів, мужнього захисника, який не вагаючись став на захист рідної землі у найважчий час, — сказала ведуча Ольга Безпалько. — Його життя — це приклад відданості своїй країні, близьким, цінностям.

Зазвучав Гімн. По тому мама Олена та хрещений батько Михайло Комар урочисто відкрили меморіальну дошку. До освячення запросили благочинного Вінницько-тульчинської єпархії Православної церкви України, настоятеля храму Святого Пророка Іллі Романа Масиру та настоятеля храму Покрови Пресвятої Богородиці Православної церкви України Василя Влізло. Після молебню та освячення виступив Роман Масира.

— Сьогодні хотілося б щиро вклонитися матері за те зерно, яке вона посіяла в серці Євгена, в його душі, адже знаємо, що все ж таки, яблуня має такий плід, якою є вона, — сказав Масира. — Тому яблуко, як кажемо в народі, не падає далеко від яблуні. Нехай Господь дасть сили і здоров’я матері за вихованого сина, за Героя і нашого захисника. А всім нам мудрості і поваги до наших захисників. І до тих, хто бореться, і до тих, які полягли за наше життя. 

До меморіальної дошки поклали квіти. По тому до слова запросили міського голову.

— Дуже болить, що Женю забрала дорога, його забрала дорога додому, — сказала Тетяна Єрмолаєва, не стримуючи сліз. — Він боровся, але напевно, на небі такі люди також треба. Шановна мамо, шановні друзі, прийміть співчуття і вчимося жити без нього. Насправді десять років тяжкої війни нас вчать цінувати маленькі речі, які роблять наше життя.

Виступили хрещений батько, рідні, друзі, побратими, колеги, з якими Євген працював у поліції, та сусіди. Усі згадували Євгена як надзвичайно позитивного та усміхненого.

— Ми зустрілися з Євгеном 24 лютого разом, у Чорнобилі, — сказав Віктор Дячук, колега з Чорнобильського райвідділку. — Він показав себе як відданий, справжній друг і колега. Всі його поважають, люблять.

Віктор Дячук вручив мамі Євгена Олені відзнаку від Головного управління національної поліції.

— Остання наша зустріч із Женею була знакова, — сказала родичка Надія. — Він був дуже емоційний, дуже багато говорив. Говорив про свою колишню службу, про майбутню, про те, що сформована бригада, де він мав бути командиром. І передрік свою смерть. Він сказав: «Я був у Бучі, я вивозив дітей, бачив загиблих людей. Я все це бачив, тому я загину». Я сказала: «Синочок, ти такий красень, такий розумний, один син у мами. Не може того бути». «Ні, тьотю Надю, я загину, але я знаю, за кого я загину», — сказав він мені.

— Ми завжди будемо пам’ятати Женю як радісного, позитивного, душею компанії, — сказала Юлія Лавренюк, кума Євгена. — Бо без Женьки свято було не свято. Знаю його особливе ставлення до мами. Він дуже любив життя, дуже хотів жити. Він назавжди залишиться в нашій пам’яті як світлий, добрий, щирий, сміливий.

— Ми провели з Женьою дуже багато часу, товаришували роками, — сказав кум Олександр. — Думаю, всі, хто тут присутній, запам’ятали його посмішку. Євген — це посмішка, це радість, це весело. Частку своєї посмішки та душі він залишає нам і буде нашим ангелом-охоронцем.

Хвилиною мовчання пом’янули Євгена Щепетова та усіх Героїв, які віддали життя за Україну. Мама Олена подякувала усім за підтримку та за те, що вшанували пам’ять сина і прийшли на відкриття меморіальної дошки.

 

Читайте також:

Минає рік, як ми втратили нашого Захисника Сергія Ващука

Героя зустріли на колінах: Миколаївка прощалася з Дмитром Чуприною, який загинув у Курській області

Навіки в пам’яті, назавжди у строю. У Лозівці прощалися з Воїном Олександрем Барчуком

Слідкуйте за новинами Козятина у Telegram.