Він був взірцем людяності та чуйності, мав дівчину і йшло все до весілля

• Богдан народився у Ковелі та переїхав з мамою у Козятин. Навчався в 4-й і музичній школі, завершував навчання у 2-й школі, здобув фах у нашому  училищі. Вивчав англійську. Не ховався, коли вдерся ворог і його мобілізували. 10 березня Богдан загинув, 14 березня він повернувся додому.

Зустріла громада свого захисника живим коридором від ЦРЛ до храму Покрови пресвятої Богородиці. Там за загиблим воїном настоятель храму митрофорний протоієрей Василь Влізло провів чин похорон.

Близькі загиблого воїна говорили, що Богдан був взірцем людяності і чуйності, любив господарство. Мама Богдана ростила сина сама, з допомогою дядька Руслана та бабусі й дідуся. Вони й привили йому всі риси справжнього чоловіка. Богдан мав дівчину, все йшло до весілля та, захищаючи нас, він відлетів янголом у небо.

Траурний кортеж перемістився на площу. Там з Героєм прощалася громада. 

Відкрила мітинг жалоби за загиблим воїном начальник Козятинського відділу культури Світлана Рибінська. В своєму вступному слові вона цитувала Шевченка та закликала бути гідними далекоглядності поета. І що Бог нам дає шанс виправити помилки минулого. 

Далі ведуча зачитала біографію Героя.

Барбадин Богдан Ігорович народився 31 жовтня 1992 року в місті Ковель Волинської області. Згодом сім’я переїхала до Козятина. Навчався в школі №2 та в музичній школі. Дядько Богдана, який зараз на фронті, доклав зусиль, щоб виховати племінника справжнім чоловіком. До останнього турбувався і переживав за нього. Богдан закінчив наше залізничне училища. Освоїв будівельну спеціальність. Заробляв кошти, використовуючи свої вміння. А ще вивчав англійську мову. Був дуже цілеспрямований. Завжди веселий, товариський, відповідальний. Для друзів і колег – взірець людяності і чуйності. Мужній та незламний. Вихований справжнім чоловіком. Маючи такі чесноти він не міг не піти рятувати Батьківщину.

19 січня 2023 року був призваний до Збройних Сил. Навчання проходив в Угорщині. А потім служба на Миколаївщині, Херсонщині, Харківщині, Луганщині. Щоразу ризикуючи життям виходив на нове бойове завдання, аби для нас настав наш звичний день.

Після війни мріяв жити спокійно, вести господарство. 10 березня солдат, стрілець 2 – го механізованого відділення, 1 – го механізованого взводу, 1 – ї механізованої роти, 1 – го механізованого батальйону військової частини А 4638 біля населеного пункту Нововодяне, Сватівського району, Луганської області, під час виконання бойового завдання загинув, -  сказала ведуча і запросила до молитви за воїном священника.

Від мікрофона слово мали отець Василь та секретар козятинської міської ради Ірина Репало. Вони говорили, що не чекали такої зустрічі з Богданом.

- Ми дякуємо Богдану і схиляємося перед ним і родиною голови. Будемо про нього і про кожного хто взяв до рук зброю пам’ятати.

Після виступів від мікрофона з загиблим воїном стала прощатися громада.

Серед тих, хто схилився над труною Героя, був завідувач Козятинського обласного центру виявлення та профілактики хвороб Леонід Ящук. 

— Дуже добра і вихована людина. Я знав його через те, що у нас працювала його мама. Вона йому передала всі ті риси людяності, які мала сама, -  сказав про Богдана Леонід Ящук

.Поховали Героя на Алеї Слави міського кладовища під Гімн України та військовий салют від салютної групи.

Слідкуйте за новинами Козятина у Telegram.