«Він був бойовим медиком, прикривав побратимів. Та, рятуючи життя інших, не зміг врятувати своє»

• Сьогодні, 3 вересня минає друга річниця з дня смерті відважного Воїна, Героя, жителя села Миколаївка – Дмитра Чуприни.
• Пам'ятаємо...

«Минуло вже два роки… Але хіба можна звикнути до втрати? Хіба можна змиритися з тим, що більше не пролунає його голос, не усміхнуться рідні очі, не відчиняться двері батьківського дому для сина, якого так чекали? — пишуть у громаді

Про Героя

Дмитро Чуприна народився 13 квітня 1986 року у селі Миколаївка в люблячій родині Анатолія Івановича та Лариси Степанівни. Дитинство та юнацькі роки проживав у рідному селі. Тут минуло його дитинство, тут він зробив свої перші кроки, тут залишилася частинка його душі. Він мав життя, сповнене планів і мрій.

З 1992 по 2003 роки навчався у Миколаївській загальноосвітній школі. По її закінченні розпочав трудову діяльність в будівельній компанії у м. Київ.

У 2012 році повернувся до рідного села та влаштувався працювати на залізницю у м. Козятин.

13 жовтня 2023 року добровольцем призвався на службу до лав Збройних Сил України, де проходив підготовку у 154 окремій механізованій бригаді за напрямками: розвідник, тактична медицина, курс підготовки марксменів (у Латвії) та бойовий медик взводу.

Після чого перевівся до 61 окремої механізованої бригади, яка вже на той час виконувала бойові завдання в Курській області. Прибувши у свій підрозділ на посаду бойового медика взводу, був відправлений у район населеного пункту Суджа для подальшого виконання бойових завдань.

«Він був бойовим медиком. Тим, хто рятував інших, прикривав побратимів, боровся за кожне життя. Та, рятуючи інших, не зміг урятувати своє… Йому навіки 38…. Це так мало для життя і так багато для подвигу. Дмитро віддав найдорожче — своє життя, щоб ми могли жити, прокидатися під мирним небом, обіймати своїх дітей, будувати майбутнє»

Вічна пам’ять, честь і слава Герою!

Читайте:
«Я не просто втратила брата, я втратила частину себе»

Додайте РІА Козятин до вибраних джерел в Google.