Він будував плани, мріяв виростити доньку, але загинув на війні

• Роман Козак був щедрим і чуйним, сам мав виховувати доньку. Його маленька Вероніка — найцінніше, що у нього було.
• Але московський виродок забрав в України і матері сина, а у дворічної дівчинки батька.

Громада проводила земляка в останню путь у п'ятницю, 4 серпня. Почалося прощання з Героєм Романом Козаком в церкві Святого пророка Іллі

. Чин поховання за загиблим воїном провели священики Православної церкви України Благочинний Вінницько-Тульчинської єпархії отець Роман Масира, настоятель храму Покрови пресвятої Богородиці митрофорний протоієрей Василь Влізло та отець Володимир храму Покрови з Махнівки.

В церкві Святого пророка ми познайомилися з донечкою Героя, дворічною Веронікою її названою мамою — тіткою малечі Тетяною та дядьком загиблого воїна Володимиром.

Від них стало відомо, що з фронту Роман телефонував не дуже часто і в розмові по телефону старався не говорити про війну. Цікавився, як справи в родині та як росте його Білосніжка так іноді ласкаво називали Вероніку рідні Романа.

Вразило ще й те, що від військових загиблому воїну було організовано велику кількісно почесну варту

По завершенні служби Божої траурний кортеж від церкви рушив на площу. Там наших земляків було так мало, що їх можна було порахувати. В живому коридорі на площі взяли участь близько 130 небайдужих громадян. Ще люди підходили під час прощального мітингу. Нехай зібралося 150 осіб — це все одно дуже мало для 25 тисячного міста.

Відкрила мітинг реквієм директор міського будинку культури Лариса Ромасько.

— В громаді горе. Обірване ще одне молоде життя і обірвала його недокраїна-терорист. Відібрала тата у маленької Вероніки. Тата, який пішов на війну захищати свій дім, родину від людиноподібних, — казала Лариса Ромасько. Окремо зупинилася на біографії Героя.

Народився Роман 7 грудня 1989 року в селі Зозулинці. До 9-го класу навчався в 4-й школі. Далі вступив до нашого училища, де здобув професію слюсар рухомого складу. Працював в Фастівському моторвагонному депо. Одружився, після чого з’явилась донечка Вероніка.

16 лютого 2023 року він був призваний на військову службу.

Водій 4-го гранатометного розрахунку протитанкового взводу 2-го механізованого батальйону військової частини А 4718, під час мінометного обстрілу біля села Кліщіївка, Бахмутського району, Донецької області 18 липня 2023року — загинув, — сказала ведуча і запросила до молитви за воїном священиків.

Від друзів Романа стало відомо, що служив він у 22-й окремій механізованій бригаді. У їхньому мінометному розрахунку було 5 чоловіків і вони настільки опанували свою зброю, що закидали боєприпаси прямо в окопи ворога. Загинув Роман від проникаючого поранення голови внаслідок бойових дій. Побратими Романа розповіли, що він був душею компанії, любив недалекі прогулянки на природі і будував плани на багато років вперед.

Зі словами співчуття родині загиблого воїна звернулися отець Роман, міський голова Тетяна Єрмолаєва. Вона зазначила, що Роман був Козак не тільки за прізвищем, а й за статусом. Вклонилася матері і родині Героя, за те, що Роман все віддав, щоб ми тут стояли, бачити сонце, бачити небо, бачити природу. 

Слово мав і вчитель хімії опорного ліцею Ігор Степанюк.

— Він був учнем нашої школи. Спокійний, добрий, мудрий і веселий. Був готовий завжди прийти на допомогу. Сьогодні вся ліцейна родина в жалобі. Ми прощаємося з нашим учнем і хоробрим воїном. Слава Україні, Слава Ісусу Христу, Слава силам, які захищають нас і оберігають, — сказав учитель.

Після виступів з нашим земляком стала прощатися громада. Прощалися не довго, адже на площі були тільки ті, які не могли не прийти і друзі Героя України.

Заграла «Пливе кача» і траурний кортеж взяв курс на Зозулинці.

Живий коридор Герою було організовано від Миколаївки до Зозулинець Там пройшов за Героєм ще один мітинг пам’яті і скорботи. З маленьких Зозулинець віддати шану та провести Героя в останню дорогу зійшлося втричі більше людей, ніж у багатотисячному Козятині.

 

 

Слідкуйте за новинами Козятина у Telegram.