Відійшов у вічність Захисник України Юрій Марченко, 8 січня, з ним попрощалася громада

Вячеслав Гончарук

Юрій народився в селищі Бродецьке. У рідному краї здобув середню освіту. Та отримав освіту у Верхівнянському технікумі. Щирий, дружелюбний, люблячий свою родину чоловік, який без жодних вагань став на захист держави, коли на українську землю вдерся ворог. Він боронив Україну до останнього подиху. Помер 1 січня 2026 року під час несення військової служби.

Трагічна звістка надійшла до рідних у перший день Нового 2026 року. Сьогодні, 8 січня, Героя зустрічали вдома рідні та громада. Прощання розпочалося біля будинку Юрія Марченка. Після цього кортеж із тілом воїна вирушив до Свято-Покровського храму.

Чин похорону за померлим воїном звершив настоятель храму отець Олег . Із церкви жалобна процесія рушила до сільського кладовища, де відбувся мітинг пам’яті та скорботи.

Відкрила мітинг Віта Пискун, зазначивши:

«Війна продовжує забирати життя українців і болісно нагадує про себе в кожному куточку нашої країни. 1 січня 2026 року, під час несення військової служби, помер Захисник України, наш земляк — Марченко Юрій Леонідович, 1978 року народження».

Після цього ведуча перейшла до біографії Героя.

Юрій Леонідович Марченко народився 5 червня 1978 року в селищі Бродецьке. Тут він зростав, навчався та прожив значну частину свого життя. У рідному селищі закінчив загальноосвітню школу, здобувши повну середню освіту (11 класів), а у 1999 році завершив навчання у Верхівнянському сільськогосподарському технікумі.

Обрана професія була для нього не випадковою — Юрій щиро любив працю на землі, поважав хліборобську справу, цінував рідний край і людей, які його плекають. Саме тут формувався його характер — щирий, працьовитий, відкритий до людей.

Коли для України настав найтяжчий час, Юрій без вагань став на захист Батьківщини.

15 серпня 2024 року він був призваний до лав Збройних Сил України. Проходив службу на посаді механіка 2 відділення кулеметних безпілотних наземних систем підрозділу військової частини А-4689. Серед побратимів мав позивний «Марчелла» — ім’я, під яким його знали, поважали й якому довіряли.

Юрій брав участь у бойових діях на найнебезпечніших напрямках — Курському, Харківському та Сумському. Під час виконання бойових завдань у Курській області він отримав поранення, проте й після цього залишився вірним військовій присязі, своїм побратимам та Україні.

Юрій Марченко проявив себе, як мужній, витривалий і надійний воїн. Він віддав свої сили, здоров’я та життя заради миру на рідній землі, заради наших дітей і майбутнього України.

У глибокій скорботі залишилися троє дітей, батько, брат та сестра, для яких Юрій назавжди залишиться прикладом люблячого батька, сина, брата й справжнього Героя.

Схиляємо голови в глибокій скорботі та висловлюємо щирі співчуття рідним, близьким, побратимам і всім, хто знав Юрія Марченка.