В Пляховій провели в останню дорогу Героя України Сергія Пилипчука

• Загинув наш земляк 12 жовтня на полі бою з ворогом під населеним пунктом Первомайське Донецької області.
• Повернувся він додому зовсім не так, як мріяла дружина Сергія Юлія та його рідні.
• Тільки Герої не вмирають. Вони захищатимуть нас на небесах

Зустріли захисника України живим коридором та стоячи на колінах, вквітчали Сергієві дорогу живими квітами. Спочатку живий коридор проходив від траси вулицею Подільською та Шевченка, а потім від будинку Героя вулицею Шевченка та Подільської до будинку культури. Біля сільського будинку культури з загиблим воїном прощалася громада.

Ведуча мітингу реквієму переймаючись болем непоправної втрати сказала:

— Шановні пляхівчани, страшна звістка сколихнула кожного жителя нашого села. Сьогодні скорботний день для всієї нашої громади, адже ми зібрались провести у останню путь нашого земляка, який поліг смертю хоробрих, патріота України, люблячого сина, батька, чоловіка — Сергія Миколайовича Пилипчука.

Сергій народився в місті Козятин 31 березня 1977 року, де і проживали з родиною. З раннього дитинства Сергій часто гостював у свого любимого дідуся в селі Пляхова. Навчався в Козятинській школі № 9, після її закінчення вступив до Козятинського вищого міжрегіонального професійного училища залізничного транспорту, де набув кваліфікацію провідник пасажирських вагонів. Потім строкова служба в армії. Після демобілізації влаштувався на роботу водієм в Козятинській ветлікарні і працював там до цього часу. Сергій був доброю, чуйною і порядною людиною, ніколи, нікому не відмовляв у допомозі, завжди йшов на зустріч людям. В його житті зустрілась гарна, чуйна людина, односельчанка Юлія, з якою Сергій одружився. Разом народили та виховали довгоочікувану донечку Алінку. Гарно жили, мріяли про чудове майбутнє, тільки проклята війна внесла в їхнє життя свої корективи.

Сергій був призваний зарахований до лав ЗСУ військової частини — А 0989, а

12 жовтня 2022 року, захищаючи Україну від російських загарбників, у районі Первомайське, Донецької області, при виконанні бойового завдання, у бою за нашу Батьківщину, виявивши стійкість і мужність загинув. Наш відважний захисник України, наш Сергій Пилипчук.

Всі, хто знає Сергія, запам’ятають його як світлу і надзвичайно добру, щиру людину, гарного господаря. Сергій був вдячним сином для матері Галини. Він був у неї єдиним сином, а в родини був надійною опорою, для доньки Аліни був у всьому прикладом та лагідним батьком, для дружини Юлії — гарним чоловіком. Він мав ще багато планів та мрій в житті, та не судилось…

— На жаль, клята війна забирає найкращих. Ми ніколи не пробачимо цього російським окупантам! Ніколи! Глибоко сумуємо та співчуваємо всій родині Сергія. Це наше спільне горе, адже ми втратили справжнього Захисника України!. Жодними словами не вгамувати пекучий біль і не загоїти рани в душі та світлий спомин про Сергія назавжди в наших серцях… Болить душа і плаче серце, проводжаючи за межу вічності вірного сина України. Вічна слава та пам’ять нашому Герою, доземний уклін і вдячність, — сказала ведуча мітингу

На мітингу пам’яті захисника України мали слово селищний голова Гоуховецької громади Олександр Амонс, офіцер територіального центру комплектування та соціальної підтримки і благочинний ПЦУ храму святителя Миколая в Непедівці Валерій Кушнір

Багато теплих слів сказав про Сергія селищний голова Глуховецької селищної ради Олександр Амонс. Він висловив щирі співчуття та підтримку родині Героя і підкреслив, що Сергій віддавши своє життя за рідну землю і за нас з вами створив величний подвиг, тому давайте його пом'янемо хвилиною мовчання. Одностайні з селищним головою були Офіцер Козятинського військкомату та Благочинний Православної церкви України Козятинського Благочинного округу митрофорний протоієрей Валерій Кушнір.

По завершенні мітингу пам’яті за загиблим воїном з Сергієм стали прощатися рідні, родичі, друзі Героя і вся сільська громада.

Від будинку культури до сільського кладовища громада села знов створила йому живий коридор і траурна процесія взяла курс до сільського кладовища. На місці поховання отець Валерій попросив у Господа для воїна царства небесного, а від побратимів Сергія прогримів військовий салют.

Читайте також:

У неділю, 30 жовтня, у Козятинській громаді жалоба. Будемо прощатися з Миколою Лисим

Слідкуйте за новинами Козятина у Telegram.