У цей день обірвалися молоді життя двох Героїв: Івана Смірнова та Ігор Римші

• Два роки тому,  29 жовтня 2024 року поліг на полі бою житель села Йосипівка Іван Смірнов.
• Три роки тому в цей день загинув Ігор Римша із села Пляхова.

Про річниці земляків нагадали на своїх сторінках Глуховецька та Самгородоцька громади.

«Два роки, як обірвалося життя,
Як згасла зірка в небі України.
Та не зітреться з пам’яті ім’я,
Твій подвиг не забудуть покоління.

29 жовтня 2026 року минає друга річниця з дня загибелі жителя села Йосипівка, відважного воїна – Івана Смірнова.

29 жовтня — день, коли серце стискається від болю, а пам’ять повертає до страшної звістки, яка назавжди змінила життя рідних, близьких і всіх, хто знав Івана. Йому було лише 21… Вік, коли життя тільки розкриває свої обрії, коли попереду стільки мрій, планів і сподівань. Та він віддав найдорожче — власне життя — за Україну, за її свободу та майбутнє, — йдеться у повідомленні на сторінці «Самгородок наш», — Іван Смірнов народився 27 квітня 2003 року в селі Йосипівка у багатодітній родині. Його мама, Катерина Смірнова, самотужки виховувала чотирьох дітей, огортаючи їх материнською любов’ю та турботою. У рідному селі минули всі дитячі й юнацькі роки Івана, тут формувався його характер, тут були його перші мрії, друзі та найдорожчі спогади. У 2009 році Іван розпочав навчання в Йосипівському ЗНВК, де здобував освіту протягом дев’яти років. У 2019 році вирішив опанувати робітничу професію та вступив до Погребищенського професійно-технічного училища за спеціальністю «Тракторист-механік». У 2021 році успішно завершив навчання.

3 жовтня 2021 року Івана призвали на строкову військову службу до 96-ї ракетно-зенітної бригади, військова частина А2860, у місті Києві.

Початок повномасштабної війни змінив його погляди на життя. Наслідуючи приклад старшого брата, який боронив рідну землю під час антитерористичної операції, Іван прийняв свідоме рішення стати на захист своєї Батьківщини. У його молодому серці жила любов до України, а в душі — мужність і готовність боротися за її свободу.

Відсвяткувавши своє 21-річчя, 30 травня 2024 року Іван підписав контракт і приєднався до лав 5-ї окремої Київської штурмової бригади, військова частина А4010. Протягом п’яти місяців юний воїн разом із побратимами виконував бойові завдання на Донецькому напрямку, де точилися запеклі бої.

29 жовтня 2024 року в районі населеного пункту Ступочки Краматорського району Донецької області противник завдав удару безпілотним літальним апаратом по позиціях підрозділу. Під час виконання військового обов’язку солдат Іван Смірнов загинув.

Так обірвалося життя молодого воїна, який мав ще стільки всього встигнути…

Не встиг створити власну сім’ю… Не встиг подарувати мамі радість тримати на руках онуків… Не встиг здійснити всі свої мрії та плани. Але встиг залишити по собі найцінніше — пам’ять про мужнього Захисника, люблячого сина, брата та дядька, який безмежно любив своїх племінників і був для них гідним прикладом.

Для мами він назавжди залишиться її хлопчиком, її дитиною, частинкою її серця, яку не повернути жодними словами. Для рідних — невимовним болем і світлим спогадом. Для України — Воїном, який віддав життя заради майбутнього свого народу.

Два роки без Івана… Та жоден рік, жоден день і жодна мить не здатні стерти його ім’я з пам’яті тих, хто любив, знав і шанував його. Час не лікує втрату — він лише вчить жити з болем, який назавжди залишається в серці.

Іван Смірнов назавжди залишиться в нашій пам’яті молодим, мужнім і відданим Україні Захисником.

Герої не вмирають! Вони живуть у нашій пам’яті, у наших серцях і в кожному мирному світанку, за який віддали своє життя.

Вічна пам’ять і слава Герою України!»

«Сьогодні, у треті роковини болючої втрати, ми схиляємо голови в глибокій скорботі та шані за незламним сином України — Римшею Ігорем Івановичем із села Пляхова, — пише Глуховецька селищна територіальна громада, — Ігор народився 5 вересня 1991 року. З дитинства був слухняним, щирим і добрим хлопцем. З 1998 по 2006 рік навчався у Пляхівській школі, де проявив себе як здібний учень і надійний товариш. Згодом продовжив навчання у Козятинському МВПУЗТ та здобув спеціальність автомеханіка у Вінницькому коледжі. Працював у сервісному центрі з обслуговування сільськогосподарської техніки у Вінниці.

Коли прийшла біда, він не зміг залишитися осторонь. 25 серпня 2023 року Ігор став до лав Збройних Сил України. Служив стрільцем-снайпером 4 десантно-штурмового відділення 1 ДШВ 7 ДШР 2 ДШБ (в/ч А0284 / А0281), мужньо боронячи рідну землю від ворога.

29 жовтня 2023 року, виконуючи свій військовий обов’язок у бою за Україну, її свободу та незалежність, поблизу населеного пункту Кліщіївка Бахмутського району Донецької області, Ігор геройськи загинув (довгий час вважався зниклим безвісти).

За особисту мужність і самопожертву він був нагороджений Орденом «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно).

Пам'ять про нього житиме вічно у наших серцях.

Світла і вічна пам'ять Герою! Слава Україні!»

Додайте РІА Козятин до вибраних джерел в Google.