У школі Паша був душею компанії, у друзів «генієм», а побратими його «Цуром» звали

Павло Вечера народився в Козятині і ще з дитячих років про нього казали, що має «золоті руки» та добрий слух. Займався музикою, багато читав. У квітні минулого року його призвали до лав ЗСУ. 4-го січня на щиті він повернувся додому.

Зустріла громада Павла Вечерю живим коридором по всьому траурному маршруту. Біля батьківського дому загиблого воїна зустрічали рідні, близькі, сусіди та друзі Козятинської і сусідніх громад. Адже Павла Володимировича радили своїм знайомим, як фахового будівельника, садівника, знатного аграрія.

— Він міг зробити абсолютно все. Чого раніше не робив, для нього не було проблемою навчитися, йому достатньо було один раз побачити, як воно робиться. Він дуже любив землю, заготовляв багато посадкового матеріалу. Зі мною завжди ділився насінням квітів та овочів, а щодо перцю болгарського, то давав мені більш як 10 видів, — розповіла жителька Махнівки Оксана. 

— Ми Пашу раніше називали Вовчинецький Мічурін, а як росіяни вдерлись на нашу землю, то стали називати нашим Семеренком чи зоотехнік садків, — підключається до розмови чоловік Оксани.

 — Паша був дуже хорошим батьком для дітей. Ілюша ще зовсім маленький, ще до школи не ходить, а Софійка батька дуже любила, — продовжує пані Оксана, —  Паша ріс в родині добрих і розумних батьків. Мабуть та доброта і йому по генах перейшла. Він завжди був на позитиві, а природу так любив, що дослухався як ліс шепоче. На кожен новий рік у лісі викопував ялинку, ставив її у відро з землею, а після новорічних свят ніс її назад до лісу. Де які безпритульні коти чи собаки — він всіх старався накормити.

—Такий молодий і такий спеціаліст, ще жити і жити. Може Господу в Царстві небесному саме таких треба, що він забирає найкращих, — сказала сусідка батьків Героя Валентина.

Друзі дитинства розповіли, що Павло Вечера був душею компанії. 

— Він мав великий талант до музики. Тиша у наших вечірках наступала, коли Паша брав до рук гітару, а на добраніч читав поезію чи власні вірші.

Чин похорон за загиблим воїном провели настоятель храму святого пророка Іллі Роман Масира та настоятель церкви Преображення Господнього Михайло Дуник.

Попрощавшись з загиблим воїном біля батьківського дому, траурний кортеж рушив на площу. Там пройшов мітинг пам’яті і скорботи.

Відкрила його директор будинку культури Лариса Ромасько.

В своєму вступному слові вона сказала:

— У кожен куточок нашої планети прийшов 2025 рік. До нас же прийшов 12-й рік війни на сході України і три роки повномасштабного вторгнення. Я не знаю, що нам готує 2025 рік. Але я хочу вірити, що ми зробимо все можливе, щоб він був кращий від того, що пішов. Ми так хочемо і віримо, щоб відкрилося друге дихання для нас і нашої країни. І підстави для сподівань є, навіть якщо це вузеньке вікно можливостей.

Коли навколо згущається темрява, коли втома і роздратування забирають останні сили, а втрати лягають на серце дуже важким тягарем. Коли бачиш рівні ряди похованих Героїв і чуєш тріпотіння тисяч українських прапорів. Де тоді живе наша віра? На чому вона тримається? Наша віра живе у воїнах, які зі зброєю в руках захищають нас з вами.

На жаль, для ще однієї родини нашої громади ця віра вже втрачена. Ця родина до останнього вірила та сподівалася, що їхній захисник, син, брат, чоловік, батько живий та повернеться додому з перемогою. Він повернувся додому на щиті і повернувся непереможний, —  сказала ведуча мітингу і перейшла до біографії Героя.

Вечера Павло Володимирович народився 23 березня 1982 року в Козятині. Навчався в 5-й і музичній школі по класу труба. Паралельно вчився грати на гітарі та синтезаторі, який йому купили батьки на його 16-ти річчя.

Кожного ранку йдучи до школи батьки давали йому гроші, щоб Павлик не був голодний, а він своєю чергою купував буханку хліба та дорогою годував безпритульних тварин. Приводив їх додому та піклувався про них.

Після 9-го класу вступив в Чернятинський сільськогосподарський технікум та отримав спеціальність зоотехнік по бджільництву. Захоплювався творчістю Шевченка, цитував його вірші та почав писати свої.

Грав у міському духовому оркестрі. Захоплювався творчістю Скрябіна. Вивчав лікарські рослини. Дуже любив ліс, в якому черпав натхнення. Там він відпочивав душею.

По закінченню технікуму працював в нашому телекомі і в 2005 році вступив в Миколаївський національний аграрний університет. Завів пасіку та мав майже 40 вуликів.

У 2011 році одружився та купив разом з дружиною будинок у селі Вовчинець. У 2012 році народилась донька Софійка. Вона перейняла від тата любов до природи та вивчала з ним лікарські рослини.

У селі люди одразу потягнулися до молодого, роботящого чоловіка за допомогою і жодного разу ніхто і ніколи не почув від нього відмову.

У 2020 році народився довгоочікуваний синочок Ілля, який так схожий на свого тата.

30 квітня 2024 року був призваний до Лав Збройних Сил України.

Після школи сержантів в Миколаєві — Бахмутський напрямок. При кожній нагоді телефонував дружині, дітям, батькам. Підтримував їх та заспокоював.

А 19 серпня 2024 року, 5 бійців на позиції було поранено, евакуювати встигли лише трьох. Після чого солдат, гранатометник 2-го мотопіхотного відділення 1-го мотопіхотного взводу 3-ї мотопіхотної роти військової частини А —2962, під час виконання бойового завдання біля с. Калинівка, Бахмутського району, Донецької області вважався зниклим безвісти.

А 28 грудня 2024 року було підтверджено факт смерті Вечері Павла Володимировича.

Дуже важко втрачати таких людей, як Павло Володимирович. Вірних собі та своїм принципам. Справжніх. Відкритих та щирих—  сказала Лариса Ромасько та запросила до молитви священиків отця Романа, отця Михаїла та настоятеля храму Покрови пресвятої Богородиці Василя Влізло.

Після заупокійної панахиди слово мав отець Роман.

— Сьогодні ми ділимо скорботу з рідними і близьким загиблого воїна. Підтримаємо їх нашою молитвою щоб вони як можна менше мали тої скорботи. Нехай ця скорбота розійдеться між нами по частинці і з любов’ю до них і до наших захисників. Нехай душа нашого Героя України Павла знайде вічний спокій. У царстві небесному він підносить молитву за український народ, за захисників і силою Божою здобути ту перемогу, якої ми так прагнемо. Щира йому подяка за те, що він боровся і так щиро любив нашу рідну землю. 

— Надзвичайно важко висловити всі ті слова. Кожного хто знав цю родину, цих три брати красені, що закінчили 5-ту школу: Віталій, Павло і Василь. Звичайна українська родина трудівників від Бога. Паша дійсно мав велику любов до братів наших менших ще з дитинства. Всі песики були його перші друзі не тільки біля школи, а й по дорозі додому. Це говорить про те, що ця людина мала широку душу і вкладала свою любов до всього живого. Можливо ми хоронимо майбутнього Семиренка. Він сильно любив садок, він любив прищеплювати дерева. Йому хотілося жити, але клятий ворог його у нас забрав. Ми клянемося на цій площі, що пам’ять про нього не буде забута. Ми клянемося, що його подвиг будуть завжди пам’ятати діти і щиро дякуємо батькам Володимиру Васильовичу і Вірі Василівні, дружині Анні Миколаївні, дітям. Софія, Ілля вам є ким пишатися, а нам є кого пам’ятати. Щира дяка родині вічна слава Герою, — говорив класний керівник Павла Вечері Костянтин Марченко

Староста села Вовчинець Людмила Гокова сказала:

— Певний період свого життя Павло Володимирович проживав у нашому селі. Створив тут своє гніздечко, ростив і виховував дітей. І як згадували, що у нього була велика любов до природи, він з дружиною і хатину купили біля лісу. Всі в селі його називали наш Пашка, бо він був людиною великої душі і для кожного був порядним і чуйним. Він одним із перших відгукнувся, коли у нашій школі потрібно було побудувати сховище і довів цю справу до кінця. Частинка його праці, частинка його душі залишиться у нашому селі на віки. Від імені нашої громади щирі співчуття родині загиблого і низький уклін тобі наш Герою. Низький уклін за те, що ти віддав своє молоде життя. Легких хмаринок тобі, Паша. Пам’ять про тебе у наших серцях залишиться вічно.

Після виступів з загиблим воїном стала прощатися громада

Поховали Героя на Алеї Слави сільського кладовища в с. Козятин під гімн України та військовий салют від салютної групи.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Слідкуйте за новинами Козятина у Telegram.