Глуховецька громада провела в останню дорогу Вадима Денисова.

• Завжди веселий і на позитиві, знаходив слова для тих, хто панікував.
• Казав, що нічого в світі немає неможливого.
• Свято вірив у велику перемогу нашого війська і якнайшвидше хотів пригорнути до себе кохану дружину, і сина та Вадим загинув на полі бою.

Першими віддали шану Герою мешканці міста Козятина, помітивши траурний кортеж вони ставали на коліна.

У великій скорботі були селяни Вернигородка та Великого. Від початку Вернигородка до батьківської хати в селі Велике громада зустріла свого захисника живим коридором квітчастої дороги.

Спочатку з Вадимом прощалися біля хати мами загиблого воїна, потім траурний кортеж  рушив до храму Різдва Пресвятої Богородиці. Біля ставу “Сільський” Вадима військові взяли на руки і продовжили рух вже траурною колоною центральними вулицями села. Військовий оркестр заграв «пливе кача» і тіло воїна занесли до храму.

Чин похорон за загиблим воїном провели священники Православної церкви України благочинний Вінницько-Тульчинської єпархії митрофорний протоієрей Роман Масира. Благочинний Вінницько-Барської єпархії настоятель храму Святителя Миколоя Валерій Кушнір та настоятель Свято Покровського храму села Сестринівки Іван Дуник.

Священники проводили заупокійну молитву, а над труною сина схилила голову мама захисника України, поруч були дружина Вадима Катерина, його брат Олексій та сестрички воїна.

На подвір’ї храму друзі близькі, сусіди загиблого не втомлювалися повторювати «Чому доля така несправедлива». В чому винен маленький син, що війна забрала у нього батька на небеса, а сам Вадим такий молодий ще було жити і жити, як його вдома дружина Катя чекала говорили близькі загиблого воїна між собою.

Йшла до завершення заупокійна панахида, а на дворі храму знов стала формуватися колона.  Вона взяла курс до сільського кладовища села Великого.

На місці поховання за загиблим воїном пройшов мітинг скорботи і пам’яті. Відкрив його староста громади Володимир Гупяк. У вступному слові він сказав—Україна втратила ще одного вірного сина, який до останніх хвилин життя відстоював її свободу. У цю гірку годину поділяємо горе з рідними, друзями та товаришами по службі, разом схиляємо голову у скорботі. Потім зупинився на біографії Героя: — Народився Вадим Денисов 21 березня 2001 року у багатодітній сім’ї. Мав чотирьох сестер та брата. Вадим був найменшою дитиною у сім’ї. Життя батька обірвалося ще в молодому віці, тому мама Надія Володимирівна виховувала своїх дітей сама.

Він з першого класу навчався в Козятинському ліцеї № 7. По завершенню навчання, вступив до Козятинського міжрегіонального вищого професійного училища залізничного транспорту. В 2021 році був призваний на строкову службу, після чого підписав контракт з військовою частиною. А —0139.

З початком повномасштабного вторгнення ворога Вадима направили на півроку на навчання до Великобританії. Отримавши досвід на озброєнні західного зразка, він воював на Донеччині. 13 грудня 2023 року Вадим Денисов в місті Торецьк загинув. Вдома у нього залишилась мама Надія Володимирівна, сестри старший брат Олексій та маленький син. 

Селищний голова Олександр Амонс в своєму слові згадував, як він зустрічався з Вадимом, коли приїздив в ролі волонтера до наших вояків. Нагадав всім присутнім, що у нас йде війна і щоб менше гинули наші захисники треба, щоб більше їм допомагали ми жителі тилу. На завершення промови селищний голова закликав всіх присутніх пом’янути Вадима і всіх загиблих воїнів хвилиною мовчання, стоячи на колінах.

Ще ми поспілкувалися з волонтером Ольгою Пироговою, яка часто бачилась з Вадимом, коли везла нашим воїнам, те що замовляють наші захисники. Вона каже — Важкий похорон молодий хлопець, було багато молоді. Вадим завжди був веселим і дуже швидким. Останній раз коли я з ним зустрічалася він говорив, що мріє щоб у нього була така велика і порядна сім’я, як є у його мами. Вона одна їх виховувала і всі вони виросли порядними і добрими людьми. Він планував, щоб у них з дружиною Катериною в сім’ї було не менше шести дітей. Всі хлопці передової були мені, як рідні. Для мене дуже важкий похорон, ледве стримую себе, щоб не розплакатись. Вибачте більше нічого не можу сказати, сказала наостанок нашої розмови волонтер Ольга.

На кладовищі з Вадимом попрощалися востаннє. Поховали Героя під Гімн України від військового оркестру ЗСУ та військовий салют від салютної групи

Слідкуйте за новинами Козятина у Telegram.