У Козятині відкрили меморіальну дошку на честь Героя Андрія Бараневича
- Сьогодні, 8 жовтня у Козятині відбулося відкриття меморіальної дошки на честь Героя України Андрія Бараневича.
Почесне право відкрити меморіальну дошку надали мамі Ользі Борисівні та сестрі Ірині Валеріївні.
У міській раді повідомляють, на церемонії відкриття меморіальної дошки були присутні рідні та близькі Андрія, чиновники, представники громадськості, духовенства та небайдужі мешканці громади.
Про Героя
Андрій народився 19 серпня 1987 року у нашому місті. Він зростав у родині, де знали справжню ціну простим речам – повазі, любові, підтримці та родинному теплу. Вчився у четвертій школі, згодом перейшов у п’яту. Після закінчення школи здобув професію в Козятинському училищі.
Далі строкова військова служба на Чернігівщині та Києві, яка стала одним із перших серйозних випробувань його дорослого життя. Після армії він повернувся до рідного Козятина, до улюбленої роботи в локомотивному депо, де був частиною великої залізничної родини. 18 років Андрій пропрацював слюсарем з ремонту рухомого складу 5-го розряду. Колеги Андрія цінували за чесність, відповідальність і працьовитість. Він був людиною слова – якщо брався за справу, завжди доводив її до кінця.
Найбільшим багатством для Андрія була його родина. Він дуже любив маму та мав особливий зв’язок із сестрою. Вона для нього була не просто рідною людиною, а близьким другом.
Саме тому, коли народилась племінниця Софійка, Андрій став для неї хрещеним батьком. Його любов не знала поділу і він однаково усім серцем любив обох сестриних дітей.
Андрій завжди підтримував рідних, завжди був їхньою опорою. Навіть після роботи, втомлений, він заїжджав до сестри, щоб допомогти, а вже потім їхав до мами. Саме таким він залишиться у пам’яті рідних: люблячим сином, турботливим братом, хрещеним батьком і дядьком, який умів бути поруч тоді, коли це було найбільше потрібно.
5 вересня 2025 року Андрій був призваний до лав Збройних Сил України. Старанно навчався, швидко опановував військову справу. Потрапив до окремого штурмового полку «Скеля». Виконував бойові завдання на Дніпропетровщині, а згодом на Бахмутському напрямку. Він знав, що попереду небезпека, що війна – це не слова. Телефонував уже набагато менше. На всі запитання відповідь була одна « Все буде добре». Його більше цікавило, як його рідні та близькі справляються без нього. Йому потрібно було все знати. 29 грудня 2025 року був останній раз на зв’язку. А далі тиша і невідомість. Рідні жили з надією та вірою, що зовсім скоро почують його голос.
Але страшна реальність поділила життя на до та після.
11 січня 2026 року, стрілець 2 – го піхотного відділення, 2 – го піхотного взводу, 1 – ї піхотної роти, 3 – го піхотного батальйону військової частини А 4862, під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Різниківка Бахмутського району Донецької області, Андрій Валерійович Бараневич , позивний «Механік» — загинув.
Йому було лише 38… У нього ще мало бути ціле життя попереду – родина, діти, батьківський дім, сімейні радощі. Та війна обірвала всі мрії. І тепер усе, що він не встиг подарувати своїм майбутнім дітям, назавжди залишилось в пам’яті тих, хто його любив.
Мітинг завершився хвилиною мовчання на вшанування пам'яті Героя України та всіх полеглих Захисників.
«Відтепер це місце — особливе. Пам'ятна дошка на будинку, де жив Андрій, є нашою обіцянкою ніколи не забути. Вона щодня нагадуватиме кожному: свобода має високу ціну. Тут пам’ять не мовчить. Адже поки ми пам’ятаємо людину, вона продовжує жити у наших серцях» — йдеться у дописі
Вічна пам’ять та слава полеглим Героям! Слава Україні!
Читайте:
У Сестринівці оновили Алею Пам’яті Героїв України
Козятин вшановує пам'ять Героїв Анатолія Загребельного та Анатолія Грішина
Додайте РІА Козятин до вибраних джерел в Google.
