Троє орлів з однієї родини: Ростік з Льонею воюють, наймолодший, Коля, загинув

• Про Миколу Жабінського кажуть, що він мав велике серце, був щирим і працьовитим
• . З дружиною Дашею мав багато планів на життя. Але в лютому цього року пішов захищати незалежність України. 20 серпня серце матері відчуло, що з сином біда.
• Пізніше прийшло повідомлення про загибель Миколи

Громада зустріла свого захисника живим коридором 27 серпня. Від перехрестя вулиці Незалежності до будинку батьків воїна дорогу рясно встеляли живими квітами. Рідні і близькі Героя обнімали труну з тілом сина, брата, чоловіка. Близькі, що добиралися з далекої дороги, підходили попрощатися з своїм Миколою, опускались перед труною на коліна і в сльозах намагалися підтримати батьків Героя. Когось втрата Миколи била через край і чулося: «Чому ж цю паскудну московійську націю ніщо ще не вдушило до останнього виродка».

Сусіди загиблого воїна розповіли, що родина Жабінських — дуже позитивна. 

— Наш син Віталик дружив з їхнім Миколкою. Їх обох мабуть об’єднала любов до техніки. Брали щось стареньке і доводили його до ідеалу. 

Сам Віталій каже, що вони дружили з дитинства і продовжували дружбу все життя і дуже шкода, що Коля загинув.

Сусід Віктор також тепло відзивається про батьків загиблого воїна і їхніх трьох синів. 

— Ростіка і Леоніда командування відпустило, щоб вони попрощалися з Миколою, — каже чоловік, — Дуже хороша родина, не у всіх є такі родичі, як у мене сусіди. 

Попрощавшись біля будинку, де Коля виріс, траурна колона рушила до храму Православної церкви України «Покрови пресвятої Богородиці». 

Чин похорон за загиблим воїном провів настоятель храму митрофорний протоієрей Василь Влізло. Пізніше до заупокійної молитви приєднався благочинний Вінницько - Тульчинської єпархії отець Роман Масира.

Разом священники ПЦУ супроводжували колону від храму Покрови до центральної площі. Поки траурна процесія неквапливо підходила до площі, ми встигли поспілкуватись з однокласниками Миколи.

— Завжди веселий, позитивний, душа компанії, завжди першим прийде на допомогу. Він був людиною невисокого зросту але з таким великим серцем. Надійний був і, мабуть, неперевершений, — сказали вони.

Площа зустріла свого земляка, стоячи на колінах.

Відкрила мітинг реквієм начальник відділу культури козятинської міської ради Світлана Рибінська.

— Шановна громадо, знову біль важкої втрати прошив наше серце. Наша громада і вся Україна втратила ще одного сина. Він залишив все, щоб зберегти наші з вами життя. Лише одному всевишньому відомо, в якому пеклі виборюється наша незалежність і що проходять наші захисники, коли боронять нашу землю, сказала ведуча та стала розповідати біографію Героя.

Народився Микола Жабінський 20 грудня 1995 року. Навчався в школі № 4 потім — у нашому залізничному училищі. Працював в Українській технологічній компанії, на підприємстві «Козятинхліб». Завжди веселий, товариський, відповідальний. Для друзів і колег —  взірець людяності і чуйності. Мужній, незламний, як і його старші брати, вихований справжнім чоловіком. Надзвичайно працьовитий, любив займатися домашнім господарством. У всьому намагався створити затишок та комфорт.

8 лютого 2023 року був призваний на військову службу і став гідним захисником нашої держави

Навідник 2 аеромобільного відділення першої аеромобільної роти, першого аеромобільного батальйону військової частини А-2120 під час виконання бойового завдання із захисту територіальної цілісності Батьківщини, відсічі та стримування збройної агресії російської федерації проти України в районі бойових дій біля населеного пункту Білогорівка Сєвєродонецького району Луганської області,  20 серпня 2023 року, загинув — повідомила Світлана Рибінська і запросила до молитви священників ПЦУ.

Після заупокійної молитви слово мали отець Роман, міський голова Тетяна Єрмолаєва та заступник директора з виховної роботи закладу, де навчався Герой, Світлана Кухар.

Вразило те, що в опорному ліцеї так добре пам’ятають свого учня:

— Ще одна непоправна втрата — страшна і несправедлива. Звістка про те, що наш учень, Микола Жабінський, загинув в бою з ворогом, вразила нас усіх. 

Щирий, життєрадісний оптиміст. Він був гарним другом, який не підведе, допоможе, підставить плече. Ми запам’ятаємо його усміхненим, добрим і відкритим

Не вистачить слів, щоб висловити жаль і співчуття рідним і близьким Миколи.

Серед бойових побратимів він мав позивний «Малий». Малий з великим серцем, справжній, мужній і сильний чоловік. Земля тобі пухом і царство небесне. Для нас ти навіки Герой.

Після виступів, з Героєм Миколою Жабінським сталася прощатися громада.

Прощалися довго, адже в основному зібралися тільки ті, хто особисто знав Героя чи його батьків та рідні і близькі раніше загиблих воїнів. Важка для нашого міста втрата. Тепер воїнів Небесного війська вже 84. Ще один — десь в дорозі додому. Попрощавшись з славним сином України на площі, траурна процесія взяла курс до міського кладовища. Поховали «Малого» з добрим серцем під гімн України і військовий салют.

Слідкуйте за новинами Козятина у Telegram.