Тиждень тому він був вдома. В останню дорогу провели Сергія Фурманчука

• Втрата. Страшна звістка надійшла в багатодітну родину Фурмануків 18 травня.
• Неподалік населеного пункту Первомайське, виконуючи бойове завдання Сергій під час обстрілу ворогом отримав поранення, несумісне із життям

 

Прощалися із Сергієм 23 травня, рівно через тиждень після того, як він приїздив до сім’ї і заїхав у місто дитинства до матері. Це за зразкову службу йому дали 10-денну відпустку. Вона припала на день його народження. Тож у родинному колі відзначили 47-річчя Сергія. На 16 травня багатодітний батько взяв квиток «на роботу». Він так завжди рідним казав, коли йому доводилося бути в найгарячіших точках. 

На місце Сергій приїхав 17 травня. Зателефонував матері, сказав, щоб чекала його дзвінка та так і не дочекалася. Замість нього зателефонували військові...

Почалося прощання з Героєм у храмі Святого Пророка Іллі. Зібралася вся велика родина Сергія: мама, троє сестричок, двоє братів, дружина, донька Вероніка, її троє молодших братиків, племінниці, родина дружини захисника України, сусіди із Соснівки та друг дитинства мами Героя. 

Донька Вероніка розповіла, що батько довгий час жив у Козятині. Потім переїхав до села Соснівки біля Погребища. Там працював в агрофірмі, ремонтував сільськогосподарську техніку,  мав золоті руки. З чим би до нього не звернулися сусіди чи знайомі — він кожному старався допомогти. 

Заупокійну літургію провели священники ПЦУ благочинний Вінницько-Тульчинської єпархії Роман Масира та митрофорний протоієрей Василь Влізло. Після чину поховання траурна колона взяла курс на площу.

Ближче до вулиці Пилипа Орлика стояли жінки з квітами. Запитали у них, чи знали вони Героя при житті? 

— Звичайно знали, ми проїхали із Соснівки. Хочемо його провести в останню дорогу і матір його підтримати, вона перенесла недавно інсульт, — казали жінки.

Мітинг по загиблому відкрила начальник Козятинського відділу культури Світлана Рибінська.

— Шановна громадо, сьогодні знову біда увірвалася в наш дім та оповила кожного смутком і болем. Нелюдське ставлення московитів до нас освячує нашу ненависть і боротьбу до них. Найстрашніше є ще, що є люди, які втомилися від війни і є люди, які не втомилися від війни. Вони зі зброєю в руках там, де полум’ям горить метал.

Незламні та сильні хлопці та дівчата, як одне ціле стоять на захисті своєї території, — говорила вона. — Народився Сергій Фурманчук у Козятині у багатодітній сім’ї 12 травня 1976 року. Шкільну освіту отримав у школі №4. В нашому училищі отримав кваліфікацію електрогазозварювальника та маляра-щукатура. Мав чотирьох прекрасних діток та не судилося рідним і близьким зустріти Сергія з обіймами та посмішками. Лише гіркі сльози від непоправної втрати.

Сергій пішов на війну у лютому 2023 року та отримав військову посаду помічник гранатометника. Солдат Фурманчук, відданий військовій присязі на вірність українського народу, в бою за Україну, близько 15.30 під час обстрілу 18 травня з міномета, отримав поранення та загинув.

Міський голова Тетяна Єрмолаєва розповіла, що познайомилася з Сергієм під час його відпустки.

— Він був добряк із посмішкою, і я маю надію, що він з тою посмішкою потрапив на небо. А ми через таких, як Сергій, змогли тут стояти, — сказала міський голова і пішла прощатися із Сергієм.

Коли пісня Небесної сотні затихла, траурна колона направилась на Алею Слави міського кладовища. Поховали Героя України під Гімн України та військовий салют від побратимів.

 

 

 

 

 

Слідкуйте за новинами Козятина у Telegram.