«Тим матерям, чиї сини загинули, є куди прийти і поплакати, а куди приходити нам?»

• Місця вшанування полеглих Героїв у Козятині є, а Дошки надії, де б зібрали світлини зниклих безвісти і тих, хто в полоні, немає досі.

• Про необхідність облаштувати Дошку надії говорили на сесії.

• Торкнулися й інших важливих питань — земельного податку і відсутності безкоштовного зубопротезування для військових

Влітку цього року у Самгородоцькій громаді відкрили Алею надії, присвячену воїнам-землякам, від яких немає звістки і тим бійцям, які перебувають у полоні. Алея надії є і в Махнівській громаді, нещодавно там провели благоустрій. Натомість у Козятинській громаді місця для вшанування воїнів, яких чекають додому з полону і від яких немає звістки, наразі немає. Адже Алея пам’яті на центральній площі та Дошка пам’яті біля міського скверу присвячені загиблим Героям.

Це питання порушив під час крайньої сесії міської ради батько зниклого безвісти військового, ветеран, який завітав на засідання.

— Чому коли був День матері ніхто не згадав матерів, у яких сини зникли безвісти? — запитав чоловік. — Тим матерям, чиї сини загинули, є куди прийти і поплакати, а куди приходити нам? Куди приходити батькам, дружинам, дітям, чиї рідні зникли безвісти? Де наші діти? Невідомо де. Це просто невідомість. Можливо, їх уже розтягнули пси чи дикі звірі? Добре, якщо наші діти перебувають в полоні. А то, не дай Боже, прийде експертиза «двісті». Був День вшанування зниклих безвісти, теж цих матерів ніхто не згадав.

— Стосовно Дошки надії, що ви підходили до мене, ви хочете, щоб Дошку надії встановили у селі Козятині? — запитала виконуюча обов’язки міського голови, секретар Козятинської міської ради Ірина Репало.

— Саме так, я хочу, щоб встановили у селі Козятині Дошку надії, — відповів ветеран.

— Ми здійснювали розрахунки, нам потрібно розробити програму з управлінням соціальної політики. Ми маємо розуміти, що нам потрібно у бюджеті передбачити до 300-400 тисяч гривень на встановлення Дошки надії по місту і по селу Козятину, — звернулася до депутатів Ірина Репало. — Я так розумію, якщо ми в селі Козятині Дошку надії встановимо, підтягнуться всі старостинські округи. Але в ході того, що ми поставимо Дошку надії, вирішаться ті питання, що ми не вшановуємо матерів зниклих безвісти, тому що ми їх всіх не знаємо. Ми будемо їх знати, будемо розумітися, будемо їх чути, будемо вшановувати, так само, як і матерів полеглих Героїв.

Торкнувся ветеран ще одного нагального питання — земельного податку.

— Ви об'єднали село з місто, вже села відносяться до міської ради, але село — і в Африці село, — продовжив ветеран. — У деяких військовослужбовців, ветеранів з інвалідністю присадибні земельні ділянки перебувають у власності дружин. І виходить, що цьому військовослужбовцю, ветерану з інвалідністю потрібно звернутися до нотаріуса і переоформити земельну ділянку вже на себе, щоб зменшити податок. В місті у людей п'ять соток землі, в селі — двадцять, тридцять, сорок і більше. 

— Я трішки цікавився цією темою, — взяв слово депутат від «Європейської солідарності» Дмитро Бернатович. — До нас в громадську організацію «Учасники АТО/ООС і патріоти Козятинської громади» приходив начальник податкової інспекції з фахівцями і вони проводили роз'яснювальну роботу. Дійсно, ветерани, які мають І і ІІ групу інвалідності звільняються від земельного податку згідно закону, але якщо вони є власниками. Це не наше рішення, це рішення вищого законодавчого органу. 

— А як щодо безвісти зниклих? — запитала Ірина Репало.

— Це потрібно уточнити, — відповів Дмитро Бернатович.

Торкнувся ветеран і питань у сфері медицини.

— Чому у нас немає зубопротезування і окулярів для військових? — запитав ветеран. — Взяти той же Бердичів. Там і приватні лікарі протезують, і районна лікарня протезує, я там сам протезувався. Окуляри теж приватна фірма безкоштовно дає ветеранам. У нас взагалі в Козятині немає нічого такого.

— У нас є стоматологічне лікування, — заперечила Ірина Репало.

— А протезування? — перепитав ветеран. — Для протезування потрібно їхати або у Вінницю, або в Бердичів. 

— Це ж від фахівців залежить, — зауважила Ірина Репало.

— Я минулого року звертався до Володимира Макогона (приватний стоматолог — авт.), він каже — мені не дають. Він згодний протезувати, — сказав ветеран.

— А ви можете таке робити? — запитала у Володимира Макогона Ірина Репало.

— Для цього потрібно підписати договір з НСЗУ (Національною службою здоров’я України — авт.), а там такі критерії, що це не вигідно, — відповів депутат від «Всеукраїнського об’єднання «Батьківщина» Володимир Макогон. — Потрібно наймати додатково медсестер, протезиста. І потім ще можуть штраф виписати і доведеться повертати назад все, що за два роки заробили, бо там десь в протоколі щось не дописали.

Читайте також:

«Хлопці вже самі хотіли купувати нам свиней для переробки»

У Козятині зібрали Раду родин загиблих Захисників: про що говорили

«Будемо нагадувати, поки кожен воїн не отримає належної уваги і справедливості»

Додайте РІА Козятин до вибраних джерел в Google.