Щоб провести свого командира в останню дорогу, воїни з’їхались з усіх фронтів

• Він мав дві вищі освіти, одну з них здобув у військовому університеті. Пішов добровольцем на фронт 
• З побратимами жартував: «Пішов з перших днів, а то б ви всі автомати розібрали, а мені що, палкою воювати?» 
• Старший лейтенант Ігор Джаман  з позивним «Джонні» отримав в боях важкі поранення, в лікарні помер

Зустріла громада свого захисника Ігор Джамана 31 липня живим коридором, стоячи на колінах. Біля будинку батьків Героя його зустрічали рідні, близькі, побратими, які супроводжували траурний кортеж, однокласники, друзі дитинства і друзі по роботі та навчанні, близькі і колеги батьків захисника України, керівництво Козятинської міської ради, сусіди, працівники швейної фабрики та духовенство.

Заупокійну молитву в будинку воїна провів настоятель храму Святого пророка Іллі отець Роман, а по її завершенні стала формуватися колона похоронної процесії.

В її голові — хрест, портрет Героя і ікона Божої матері, деревце сосни з різнокольоровими стрічками, що свідчило: загиблий воїн ще не встиг одружитися, коровай, жінки та дівчата з корзинами квітів, трохи далі — оркестр Національної гвардії та почесна варта від салютної групи.

Попрощавшись з старшим лейтенантом Ігорем Джаманом в будинку батьків, колона рушила до церкви Святого пророка Іллі. Чин похорон за воїном провели настоятель храму Роман Масира, настоятель храму Покрови Божої матері Василь Влізло та настоятель Свято-Покровського храму Сестринівки митрофорний протоієрей Іван Дуник.

На подвір’ї церкви ми поспілкувалися з одним із командирів Ігоря з позивним «Веселий».

— Ігор на фронті з перших днів повномасштабного російського вторгнення. Спочатку визволяв Київщину, потім перевівся в «Червону калину». Воював на Запорізькому напрямку, там він пройшов не одну ротацію, мав декілька контузій. Потім перевівся у бригаду швидкого реагування Національної гвардії України В/Ч 3018, де став на посаду командира взводу 2-ї роти 1-го батальйону. Був на ротації на Харківщині. Тримав оборону на Вовчанському напрямку. Там він отримав важку контузію з черепно-мозковою травмою. Повернувся в пункт постійної дислокації. Ми з ним у минулий четвер говорили, що він лікується і збирається повернутися в стрій, щоб разом з хлопцями боронити Україну. Тільки так сталось, що він за добу помер від важкої хвороби у лікарні, — сказав майор «Веселий».

З церкви пророка Іллі траурна колона рушила на площу. Там за загиблим воїном пройшов мітинг жалоби.

Як і біля будинку Ігоря, площа зустріла свого захисника стоячи на колінах, а мітинг реквієм відкрила начальник відділу культури міської ради Світлана Рибінська.

— Мир нам ніхто не подарує. Мир — це велика праця, військова сила та моральна міць. Рашисти ще мають силу. Моралі не було у них і не буде. Все, що вони здатні нам принести — це знищення і тортури, — говорила вона, —  Наші сили оборони виконують свою місію, захищають наше право жити і мати свободу. Ми маємо діяти з нашими воїнами в єдності, а найбільшою небезпекою для свободи є пасивність. Ми вже відповіли, що не хочемо жити в московській імперії. Наша Батьківщина — Україна. За Україну боровся воїн, справжній патріот і син України, Герой Джаман Ігор Васильович.

Ігор Джаман народився 31 грудня 1998 року в місті Козятин, закінчив школу № 2, згодом і місцеве училище, де здобув спеціальність «помічник машиніста». Далі пішов працювати, демонструючи високу професійну майстерність та відповідальність.

Пізніше вступив до академії, де здобув спеціальність менеджера зовнішньої

економіки. Також, паралельно з цим, він навчався у військовому університеті, що свідчило про його незламну волю та прагнення до саморозвитку.

З початком війни, Ігор не міг залишитися осторонь і пішов добровольцем на фронт.

Ігор служив у Національній гвардії України, де брав участь у захисті Гостомеля. Згодом його перевели до військового підрозділу «Червона калина», де він командував взводом і інколи виконував обов’язки командира роти. Його військова кар’єра була відзначена численними героїчними вчинками. Почав війну лейтенантом, потім отримав звання «старший лейтенант». Він тримав оборону у населених пунктах Спірне біля Бахмуту, Роботине на Запорізькому напрямку.

Останнім часом перебував у Вовчанську, де й отримав контузію, яка спричинила тяжкі хвороби. Після тривалого перебування в лікарні, 30 липня 2024 року, командир 2-го взводу оперативного призначення 2-ї роти оперативного призначення (на бронетранспортерах) 1-го батальйону оперативного призначення військової частини 3018 — Джаман Ігор Васильович помер.

— Справжній патріот своєї батьківщини, Ігор завжди стояв на захисті правди та честі. Він був людиною з великим серцем і незламною волею.

У нашій пам’яті він назавжди залишиться взірцем відданості, мужності та любові до рідної землі, — сказа ведуча і запросила до молитви за воїном військового капелана отця Олександра, отців Романа Масиру та Івана.Дуника.

По завершенні молитви слово мали отець Роман, міський голова Тетяна Єрмолаєва та заступник командира бригади швидкого реагування Національної гвардії майор «Веселий». Всі вони говорили про військові подвиги Ігоря, дякували батькам за виховання сина, казали, що немає тих слів, які могли заспокоїти серце матері. Важко знайти слова співчуття батькам коли на фронті воює ще їх старший син Руслан. Сусіди казали, що хлопці настільки хороші — виросли, що і чутно їх не було.

Після виступів від мікрофона з Ігорем стала прощатися громада. Прощалися довго, у Ігоря було дуже багато друзів.Тільки з фронту приїхали його побратими з трьох напрямків. У жінки, яка була з 5-ма бородачами, засмаглими фронтом, ми запитали: «Ви теж воюєте?» 

— Ні, мій чоловік воює, а я — його підтримка, поки він після поранення ходить на милицях. Приїхали здалеку, щоб провести в останню дорогу командира мого чоловіка, який так за своїх солдатів переживав. Мало таких командирів — казали побратими, що на реабілітації.

Прощались з Ігорем на площі під мелодію «Пливе кача». П’ять разів вона починалася і завершувалася. Коли жалобна музика добігла кінця, процесія взяла курс до міського кладовища.

Поховали славного сина України на Алеї Слави під Гімн України від оркестру Національної Гвардії та військовий салют від посиленої салютної групи.

 

 

 

 

 

Слідкуйте за новинами Козятина у Telegram.