Щоб бути ближче до сина грав з ним в його ігри. Мав їхати у відпустку та загинув

• Костянтин Плахотнік народився у Макіївці та переїхали жити в Сокілець. Дуже любив сина Микитку. Мав приїхати у відпустку та доля розпорядилася інакше. 3-го травня Костя загинув, а 9 числа він добрався додому

Зустріла громада свого земляка по всьому траурному маршруту.

Спочатку з ним прощалися біля будинку, звідки він пішов у доросле життя. Чин похорон за загиблим воїном провів настоятель храму Миколи Чудотворця митрофорний протоієрей Василь Влізло. По завершенні заупокійної панахиди з захисником України стали прощатися рідні, близькі, родичі, друзі, сусіди, друзі дружини Героя, побратими та близькі батьків загиблого воїна. Попрощавшись з «Файлом», таким був позивний Костянтина, колона в супроводі священика рушила на площу Героїв Майдану. Там за безстрашним воїном пройшов мітинг пам’яті і скорботи. Відкрила його директор будинку культури Лариса Ромасько.

— Війна — це дуже страшно. Ми, українці, не розв’язували цієї війни, але нам довелось її прийняти. У все, що ми зараз можемо вірити, це наші сили оборони України і тільки туди має бути спрямована наша увага і допомога, — сказала ведуча мітингу і перейшла до біографії Героя.

Костянтин Плахотнік народився 2 грудня 1996 року в місті Макіївка Донецької області. Зростав веселим та допитливим хлопчиком. Дуже любив тварин. В 5 років батьки записали його на секцію карате. А згодом розпочалось і шкільне життя. У 2007 році родина купила в Сокільці будинок, облаштувала його та у 2011 році переїхала сюди на постійне місце проживання. У 8-й клас Костя пішов на навчання в школу-інтернат-гімназію, де одразу сміливий, наполегливий, впевнений в собі хлопчина підкорив не лише одноліток. Тут і знайшов своє кохання. Всі його знали, як борця за справедливість.

Продовжив займатися карате та мав чорний пояс 1-й дан. Виборов 47 медалей на обласних та Всеукраїнських змаганнях. За кожну медаль батько Кості висаджував у дворі ялинки. По закінченню школи у 18 років пройшов відбір та вступив до складу батальйону особливого призначення «Вінниця». Батальйон брав участь у запеклих боях в районі населеного пункту Попасна. Через рік учасник бойових дій, учасник АТО вступив в Національну академію внутрішніх справ. Одружився. Після навчання працював в Козятинському відділенні поліції дільничним інспектором. Коли дружина завагітніла, здавалося, що більш щасливого чоловіка у світі не знайти. А коли народився синочок — Микитка, Костя навіть не уявляв, що можна відчувати таку всеосяжну любов до дитини. Він ним жив. Весь свій вільний час був біля нього. Коли Микитка підріс, разом ходили на ставок годували лебедів, ловили рибку для котів, грали в футбол.

У молодої сім’ї були дуже великі плани на майбутнє. Але війна. 10 травня 2023 року був призваний на військову службу. І одразу туди, де гаряче — Авдіївка, Покровськ. Відчуваючи величезну доброту, до нього завжди бігли коти й собаки. Одного разу до нього притулилося щеня. Костя дав йому ім’я «Джек». І все. Вони були завжди разом.

Завжди на позитиві, впевнений в собі чоловік знаходив слова підтримки для всіх.

А 3 травня 2025 року під час бойового завдання в районі населеного пункту Новоолександрівка, Покровського району, Донецької області солдат 2- го мінометного взводу 1-ї мінометної батареї військової частини А 2960 загинув. Єдиний син, прекрасний чоловік та неперевершений батько. Справжній патріот із загостреним відчуттям справедливості, щирий, небайдужий та завжди готовий прийти на допомогу. Він хотів змінювати цю країну на краще і робив це. Таким знала і любила його сім’я, рідні, друзі та побратими, — сказала ведуча і запросила до молитви благочинного Вінницько-Тульчинської єпархії настоятеля храму святого пророка Іллі Романа Масиру та митрофорного протоієрея Василя Влізло.

Біля мікрофона слово мали отець Василь, секретар Козятинської міської ради Ірина Репало, колишній начальник поліції Геннадій Ткачук, заступник директора ліцею № 7 Світлана Кононенко. Всі вони висловили співчуття родині Героя, подякували батькам за відмінно-показове виховання сина. Геннадій Ткачук розповів з чого починалася служба Костянтина.

— Я знаю Костю з того моменту, коли він прийшов з батьком і попросив, щоб я його направив захищати Україну. Я запитав скільки йому років. У той час таких молодих хлопців не брали захищати Україну. Звернувся до командира батальйону особливого призначення «Вінниця», який зараз стоїть з побратимами Кості в строю, а Костя таким чином відправився захищати Батьківщину. Був кмітливий, розумний, тому й закінчив академію і працював дільничним у міліції. На жаль, 3-го травня, він загинув, ставши 13-м правоохоронцем відділку, які загинули у цій війні. Людина народжується — всі радіють і кажуть «добрий день, рідний». Костя, ти прожив таке життя, що всі за тобою плачуть і кажуть «покойся з миром, дорогий».

Після виступів з Костянтином Плахотніком стала прощатися близькі, колеги по роботі, побратими і громада. Не попрощався з «Файлом» тільки песик «Джек» якого побратими привезли додому. Мабуть досі вірить, що його господар живий і прийде.

З площі колона рушила до Алеї Слави міського кладовища. Поховали Героя під Гімн України та військовий салют від салютної групи.

Слідкуйте за новинами Козятина у Telegram.